Еммануель Дево

Еммануель Дево народилася 10 травня 1964 року в акторській сім'ї. На першому курсі ліцею кинула навчання, вирішивши присвятити себе акторській професії, і поступила до театральної школи "Курси Флоран". Навчалася у Франсіса Юстера, який запропонував їй у 1986 році її першу роль в кіно у фільмі "Викрадений Чарлі Спенсер!". Згодом Еммануель працювала у Арно Деплешена, у якого знялася у стрічках "День мерця" та "Вартовий". Фільми не мали великого успіху, але це поклало початок співпраці Еммануель Дево з режисером, яке, нарешті, принесло плоди у 1996 році з виходом стрічки "Як я обговорював… (моє сексуальне життя)". За цю роботу вона отримала "Сезара", як найперспективніша акторка.

У 1999 році Еммануель знялася у Седріка Клапіша у фільмі "Може бути" разом з Жаном-Полем Бельмондо, Жулі Депардьє та Роменом Дюрі.

Широке визнання прийшло до Еммануель Дево з виходом у 2001 році кримінальної драми Жака Одіара "Читай по губах" з Венсаном Касселем. У цій стрічці акторка блискуче утілила образ глухої закомплексованої секретарки Карли, за що у 2002 році отримала премію "Сезар" за найкращу жіночу роль.

Два фільми 2003-го року за участю Еммануель Дево були показані на Венеційському кінофестивалі: "Дружина Жиля" (реж. Фредерік Фонтейн) та "Королі та королева" Арно Деплешена (за роль у цьому фільмі Еммануель Дево як найкраща акторка отримала Премію "Люм'єр" та "Золоту зірку" Академії французької кінопреси).

У 2006 році Еммануель Дево була членом журі 59-го Міжнародного кінофестивалю у Локарно, а в 2012 році її було запрошено до складу журі основної конкурсної програми 65-го Каннського кінофестивалю.

Приватне життя

Еммануель Дево була дружиною актора Жиля Коена, від шлюбу з яким має двох дітей. Від 2006 року вона живе з актором Жан-П'єром Лорі.