Патрік Брюель

Батьки його, вчителі, розлучилися, коли Патріку виповнився рік. Виховувала його матінка, викладачка французької в місцевій школі. Після 1962 року, коли Алжир отримав незалежність, мати і син переїхали до паризького передмістя, а потім і в столицю. Патрік з дитинства мріяв стати професійним футболістом, при цьому він дуже любив і музику, причому саму різну музику – від класики до сучасного року. Він дуже захопився тоді і гітаристами – Хендріксом (Jimi Hendrix), Клептоном (Eric Clapton), Джефом Беком (Jeff Beck). Крім того, він захоплено слухав Жоржа Брассана (Georges Brassens) і Жака Бреля (Jaques Brel), чиї платівки знайшлися у його матінки.

Перший альбом Брюеля 1981 р. не мав успіху. У 1984 р. Брюель привернув увагу піснею "Marre de cette nana-là". Другий альбом побачив світ у 1987 р., в тому ж році відбувся концерт Брюеля в Олімпії. Кінокар'єра Патріка Брюеля почалася з фільму Клода Лелуша "Бандит".