Девід Бірн

Девід Бірн народився 14 травня 1952 року в шотландському місті Дамбартоне. Через два роки його батьки переїхали у Гамільтон в канадській провінції Онтаріо, а потім, коли йому було 8 чи 9 років, в США, в місто Арбутус, штат Меріленд. Рік він відвідував Школу дизайну Род Айленда, потім кинув і сформував у 1974 році групи Talking Heads разом з ще двома студентами цієї школи — Крісом Францем і Тіною Уеймаут. Пізніше до них приєднався Джеррі Харрісон. Ще рік він навчався в Коледжі мистецтв Меріленд в Балтіморі.

Беручи участь в групі, Бірн брався за безліч сторонніх проектів. Зокрема з Брайаном Іно він випустив альбом "My Life in the Bush of Ghosts" (1981), привернув увагу критиків. Цей альбом був одним з перших, де використовувалося семплірування.

Серед інших проектів Бірна в 80-х роках — створення музики до бродвейській постановці "The Catherine Wheel", продюсування групи The B'c 52s, а також написання музики для кіно і балету. У 1988 році разом з Рюити Сакамото і Конг Су Бірн отримав "Оскара" за саундтрек до фільму "Останній імператор" Бернардо Бертолуччі .

У 90-х роках Бірн заснував власну звукозаписну фірму "Luaka Bop", з допомогою якої просував бразильську музику, читав лекції, почав професійно займатися фотографією. Зараз його виставки проходять у галереях сучасного мистецтва по всьому світу.

У 2003 році Бірн випустив книгу "Envisioning Emotional Epistemological Information" з DVD-додатком, який містить роботи артиста в Power Point. З тих пір і донині він виступає з лекціями про цю програму.

У 2005 році Девід Бірн пристосував для виконання музичних творів занедбану фабрику по виробництву фарб "Fargfabriken" в Стокгольмі.

У 2009 році Бірн випустив книгу "Записки велосипедиста" з спостереженнями життя різних міст, де Девід не тільки розповідає про побачене, але й ділиться думками про те, як зробити цей світ кращим.