Жан-П'єр Дарруссен

Жан-П'єр Дарруссен народився 4 грудня 1953 року в Курбевуа, Франція. Освіту здобув у паризькій Консерваторії драматичного мистецтва, де навчався в класі Марселя Блюваля разом з Катрін Фро і Аріаною Аскарід. Здобув популярність як театральний актор у складі трупи П'єра Прадена. Деякий час зі своєю партнеркою Катрін Фро грав у спектаклі "Компанія Червоної шапочки", який мав великий успіх у глядачів.

У 1980-у році Жан-П'єр Дарруссен дебютував у кіно невеликою роллю мрійника-параноїка, що проходить курс нетрадиційної терапії, в "Психотерапевті" Філіпа де Брока. Впродовж 15-ти років грав у кіно другорядні ролі, зокрема в таких відомих стрічках, як "Наша історія" (1984) Бертрана Бліє і "Мої найкращі друзі" (1989) Жана-Марі Пуаре.

Наприкінці 1980-х Жан-П'єр Даррусен грає в театральних постановках двох п'єс дуету акторів-драматургів Жан-П'єра Бакрі і Аньєс Жауї. Обидві п'єси незабаром екранізуються: Філіп Мюль зняв "Кухню і залежність" (1993), а "Сімейну атмосферу" (1996) переніс на екран Седрік Клапіш. Даррусен взяв участь в обох стрічках, які стали значними подіями в культурному житті Франції. Роль мовчазного бармена Дені в "Сімейній атмосфері" принесла Дарруссену в 1997 році "Сезара" за найкращу чоловічу роль другого плану.

Після успіху "Сімейної атмосфери" Дарруссену все частіше дістаються головні ролі як, наприклад, в комедії "Ах, якби я був багатим!" (2002) чи трилерах — "Восьминіг" (1998) і "Червоне світло" (2004), в яких його партнерками стали відповідно Клотильда Куро і Кароль Буке.

Через Аріану Аскарід Дарруссен познайомився з її майбутнім чоловіком, режисером вірменського походження Робером Гедігяном, який зняв актора майже в усіх своїх стрічках.

У 1992 році Жан-П'єр Даррусен дебутював як режисер короткометражною стрічкою "Це занадто безглуздо!", а у 2006 році поставив повнометражний фільм "Передчуття", за який отримав Приз Луї Деллюка та Приз Французького синдикату кінокритиків за найкращий французький фільм.