Кожен українець обов'язково повинен побачити новий фільм "Втомлені"

7 травня в прокат вийшла нова психологічна драма "Втомлені" режисера Юрія Дуная. Це важлива історія про те, як військові, повертаючись з війни, вчаться жити не лише з тілесними, а й з душевними ранами.

Ми поспілкувалися з режисером про те, чому він обрав для дебютного повнометражного фільму саме таку тему й чому цей фільм точно має побачити кожен українець.

Важливість і актуальність теми
Юрій створював цей фільм у співпраці з дружиною Соломією Томащук, яка є авторкою сценарію. На спеціальному показі у Львові режисер зізнався, що ідея фільму виникла в автобусі, коли він з дружиною випадково почув історію двох ветеранів. Спочатку її втілили в короткометражці "Поламані", а вже згодом Соломія написала сценарій до повнометражної стрічки, в якій продовжується дослідження теми ПТСР та життя після травми.

Це був не стільки вибір теми, скільки внутрішня необхідність. Хотілося говорити про те, що болить – без пафосу і чесно. Для дебюту це ризиковано, але інакше я не бачив, – каже Юрій про тему фільму.

Для режисера це дуже особисте кіно, хоча воно не про конкретні події з його життя. У Люби й Андрія (головних героїв) є багато з того, що Юрій бачив у людях поруч – у розмовах, мовчанні, реакціях. Це радше зібраний досвід спостереження, ніж автобіографія.

Наслідки війни, які не видно одразу
Фільм "Втомлені" сфокусований на "невидимих ранах" війни. Про видимі рани говорять усі, їх складно не помітити. А ось внутрішні часто залишаються без уваги, хоча руйнують не менше.

Мені хотілося сфокусуватися саме на тому, що відбувається після – коли тиша гучніша за вибухи,– підкреслює Дунай.

"Втомлені" – не про війну як подію, а про її наслідки в людині. Це більш інтимна історія, без героїзації чи екшену – скоріше про крихкість.

Усе частіше до фільмів про війну долучають військовослужбовців та ветеранів, які з власного досвіду знають, що доводиться переживати на фронті та після повернення до цивільного життя. У "Втомлених" також бачимо сучасних героїв. Юрій зізнається, що їхня присутність на знімальному майданчику дуже змінювала атмосферу – додавала чесності, іноді навіть напруги.

Вони не дозволяли нам зіграти щось неправдиво, і це було надзвичайно цінно. Часто достатньо було однієї їхньої реакції, щоб ми переосмислили сцену, – каже режисер.

Дунай наголошує, що важливо залучати ветеранів і військових до культурних проєктів, бо це спосіб повернути голос тим, хто має що сказати, але не завжди має для цього платформу. І водночас – це можливість для суспільства краще зрозуміти їхній досвід. Кіно тут працює як міст.

Дмитро Сова, Валерія Ходос та Ірма Вітовська у головних ролях
Роль Андрія зіграв Дмитро Сова, який є чинним військовослужбовцем. Він постає у кадрі разом із Валерією Ходос і їхній тандем точно не залишить байдужим жодного глядача. В інтерв'ю Валерія розповідала, що перед зйомками були хвилювання, але згодом вона зрозуміла, що Дмитро настільки щирий і відкритий, що цієї відкритості вистачило на них обох.

У цій історії дуже важлива довіра, простота і відкритість, і саме він допоміг це створити між нами, – зазначала акторка.

Також в кадрі з'являється неперевершена Ірма Вітовська, яка грає подругу Люби. Її гра також проймає до мурах.

Режисер зізнався, що працювати з такими акторами – це велика удача. Вони дуже точно відчували матеріал, приносили в ролі багато власного досвіду. І найважливіше – вони не боялися тиші й недомовленості.

Режисер уже має військовий досвід
У червні 2025 року Юрій Дунай доєднався до Збройних Сил України. Він зізнається, що військовий досвід, який тепер має, сильно змінив фокус. Зникло бажання щось прикрашати або вигадувати зайве – хочеться максимальної чесності. І водночас з'явилось розуміння, що кіно зараз – це не просто мистецтво, а ще й відповідальність.

Можна ще довго розповідати про "Втомлені", важливість таких проєктів, але варто все-таки подивитись фільм і зрозуміти, з якими душевними переживаннями повертаються наші захисники додому. Бо коли ми бачимо військового без жодних тілесних травм, це зовсім не означає, що він повернувся з війни здоровим. Інколи внутрішні травми мучать набагато більше за фізичний біль.