Катрін Деньов

Катрін Деньов набула статус зірки після каннського тріумфу музичного фільму "Шербурзькі парасольки" (1964). В наступному році виконала головну роль у психологічному трилері Романа Поланського "Відраза" — першому англомовному фільмі знаменитого режисера.

Після загибелі в 1967 році сестри, кіноактриси Франсуаза Дорлеак, Катрін Деньов знову привернула до себе увагу публіки і преси, в тому числі і як учасниця кинодуэта у фільмі "Дівчата з Рошфора", в якому вони зіграли сестер Дельфіну і Соланж Гарньє.

У наступні роки зміцнила репутацію провідної французької актриси, працюючи з такими режисерами, як Луїс Буньюэль ("Трістана", 1970) та Франсуа Трюффо ("Останнє метро", 1980). Однією з її найбільш сміливих робіт була головна роль у фільмі Буньюэля "Денна красуня" (1967).

Незважаючи на неодноразові запрошення в Голлівуд, Деньов залишилася відомої аудиторії в Штатах переважно як героїня роликів, що рекламують парфумерну продукцію, і одна з вампірш з культового фільму "Голод" (1983).

Успіх супроводжував Деньов і в наступні роки. Критики особливо прихильно сприйняли її роль в драмі "Індокитай" (1992), який удостоївся премії "Оскар" за кращий іноземний фільм. У 2002 р. вельми схвальні відгуки отримала картина Франсуа Озона "Вісім жінок", а за два роки до цього "Золота пальмова гілка" була присуджена іншому фільму з участю Деньов — "Танцює в темряві" Ларса фон Трієра.

Вокальні дані актриси можна оцінити у фільмі "Я вас люблю" (1980), де вона разом з Сержем Генсбуром виконує його пісню "Dieu est un fumeur de Havanes...". У 1981 році випустила сольний альбом "Souviens-toi de el oublier".

У Катрін Деньов двоє дітей: син Крістіан від режисера Роже Вадима і дочка Кьяра Мастроянні — від актора Марчелло Мастроянні. У 2004 р. актриса приїжджала в Москву на презентацію книги Андрія Плахова про неї самої.

У вересні 2009 р. Катрін Деньов приїжджала у Владивосток для участі в сьомому міжнародному кінофестивалі країн АТР "Меридіани Тихого".

30 червня 2012 Катрін Деньов брала участь в церемонії закриття 34-го Міжнародного кінофестивалю де з нею сталося два казусу: у момент вручення їй приз "Вірю. Костянтин Станіславський" вручає приз міністр культури відтіснив гостю від мікрофона, а згодом і зовсім пішов за куліси з призом, так його і не вручивши. Потім ведучий запитав у гості не хотіла б вона зіграти у фільмі "Любі", показом якого завершувався кінофестиваль.