Джордж Карлін

Джордж Денис Роберт Карлін народився 12 травня 1937 року у сім'ї ірландських емігрантів в Нью-Йорку. Мати Джорджа працювала секретаркою, а батько був рекламним агентом у нью-йоркській газеті. Батьки розійшлися ще коли Джордж був немовлям. Як і усі діти Джордж навчався у місцевій католицькій школі. Школу він залишив у 14-річному віці не довчившись у 9 класі. 1954-го року у віці 17 років Джордж поступив на службу до армії, де виконував обов'язки радарного техніка і, за сумісництвом, ведучого на радіостанції. У 1957 році його було демобілізовано з армії і він повністю присвятив себе роботі радіоведучого в Бостоні та Техасі.

Перша слава прийшла до Карліна через два роки, коли він створив комедійний тандем разом з Джеком Бернсом. Вони не просто ставили музику в ефірі радіостанції, але й їдко коментували музичні композиції у ефірі та їх виконавців. Джек Бернс продовжив кар'єру комедіанта, з часом ставши біля витоків створення циклу популярних телепередач "Маппет-шоу". Джордж Карлін виступав з того часу один з гумористичними монологами, його почали запрошувати на теле та радіопрограми відомі ведучі.

Початок кар'єри

Починаючи з 1960 року, Карлін виступає у Лас-Вегасі, стає регулярним гостем розважальних шоу на телебаченні. Декілька років він пропрацював у шоу Еда Саллівана, виконуючи комічні мініатюри – сержанта-індіанця, дискжокея та хіппі, оголошувача прогнозу погоди. У цей час також відбувається його перетворення у новий образ — людини подібної до Христа у джинсах, та з косою. У цьому образі Карлін також почав говорити зі сцени й з телеекранів цілком усе, що спаде на думку, піддаючи критиці багато аспектів американської культури, моралі, суспільного життя, релігії. На відміну від інших коміків він критикував американське суспільство та політику з позиції простої людини. Джордж також відмовлявся брати участь у політичному житті країни — за власним визнанням останній раз він голосував на президентських виборах у 1972 році, а після того "порозумнішав і перестав грати у лотерею з державою".

21 липня 1971 року Джордж Карлін вперше виконав у Мілуокі свій відомий монолог з використанням нецензурної лексики, який став класичним — "Сім слів, які не можна говорити на телебаченні". Після закінчення виступу він був арештований за звинуваченням у "вербальній образі публіки". Пізніше суд його виправдав, але справа дійшла до Верховного суду США, який з огляду на свободу слова визнав право коміка використовувати таку лексику у виступах, але обмежив право радіостанцій транслювати виступи до 11 години вечора. Така слава підняла популярність коміка ще вище — його гастролі пройшли у багатьох містах США, його виступи виходили окремими дисками.

11 жовтня 1975 р. Карлін став першим ведучим популярної програми Saturday Night Live. Його монологи спрямовані проти релігії, та подвійної моралі суспільства знайшли підтримку серед значної частини американської молоді. У цей час у нього з'явилися також особисті проблеми з наркотиками, погіршилося здоров'я й стався перший інфаркт. Проблеми зі здоров'ям обмежили його можливість давати повномасштабні сольні виступи. У 1981 році Джордж Карлін повернувся до сольної кар'єри гумориста й залишався у строю аж до останніх днів життя. Навіть у період з 1995 по 1997, доглядаючи за хворою раком дружиною, він продовжував виступати заробляючи на лікування своєї дружини Бренди. 11 травня 1997 року, за день до 60-ліття Карліна, його дружина Бренда померла.

У зеніті слави

Після смерті дружини для Карліна настав важкий період життя. Хоча й він не пішов зі сцени і продовжив виступати, він також продовжував зловживати наркотиками, алкоголем. Йому також вдалося знятися у комедійних ролях у декількох фільмах. Найбільшим акторським успіхом була роль кардинала Гліка у фільмі Кевіна Сміта "Догма". Під час зйомок фільму Джордж Карлін одружився вдруге — зі своєю старою подругою Салі Вейд. Після успіху фільму Карлін знову почав активно виступати, і вже у 2000 році був знову визнаний найкращим комедіантом Америки. Цей титул він зберігав за собою упродовж 4 років, поступившись ним лише у 2004 році Робіну Вільямсу.

У 1987 р. на Голівудській алеї слави в Лос-Анжелесі Джорджу Карліну присвятили власну зірку. Він також записав близько двадцяти гумористичних альбомів, останній з яких побачив світ вже після його смерті. За свої виступи, ролі у кіно та на телебаченні його тричі нагороджували преміями "Греммі", а усього за чотири дні до смерті він був номінований на приз Марка Твена – найпрестижнішу винагороду для коміків у США. Джордж Карлін продовжував виступати аж до самої смерті — його останній концерт відбувся 1 березня 2008 року. Третій інфаркт підірвав здоров'я коміка, а вже 22 червня у нього зупинилося серце і його доставили до лікарні. Лікарі декілька годин боролися за його життя, але о 17:55 Джордж Карлін помер.