Джеремі Айронс

Джеремі Айронс хотів стати ветеринаром, та провалився на вступних екзаменах. У 18 років почав працювати в театрі асистентом завідуючого сценічною частиною (його головним обов'язком було підмітати сцену) — та через деякий час він уже виступає на сцені, хоч у незначних ролях. Після акторських курсів при брістольському театрі "Олд Вік" став не просто членом трупи — а й зіркою брістольського театру, виконавши чимало ролей у популярних виставах.

1969 одружився з акторкою Джулією Голлем, з якою розлучився у тому самому році. Зігравши наостанок у Бристолі баптиста Джона в успішному мюзиклі "Госпел", Айронс перебрався до Лондона. Другою дружиною Айронса стала Шинед К'юсак (Sinéad Cusack), з якою він живе й сьогодні. У них двоє синів.

У 1980 виступав на сцені Королівського Шекспірівського театру, а невдовзі отримав невелику роль у біографічній стрічці Герберта Росса "Ніжинський". Справжню популярність актор завоював на початку 80-х років, виступивши майже одночасно у багатосерійній телевізійній адаптації роману Івліна Во "Повернення у Брайтсгед" (Brideshead Revisited) та в головній ролі у фільмі Карела Рейша (Karel Reisz) "Жінка французького лейтенанта" (1981), де його партнеркою стала Меріл Стріп.

Згодом роль священика у "Місії" (1986) Роланда Жоффе принесла актору номінацію на "Золотий глобус", а образ аристократа Клауса фон Бюлова, звинуваченого у спробі вбити свою дружину, у "Мінливість долі" (Reversal of Fortune, 1990) — премію "Оскар".

Американські продюсери засипа́ли його пропозиціями. Пропонували йому навіть роль Джеймса Бонда — та він відмовився: його цікавили нестандартні проекти, такі, як "М. Баттерфляй" (1993) Дейвіда Кроненберга, "Невловима краса" (Io ballo da sola, 1996) Бернардо Бертолуччі та екранізація "Лоліти" Набокова, створена у 1997 Едріаном Лайном. Коли остання картина не вийшла у широкий прокат у США, Айронс вирішив зробити перерву і почекати на дійсно гідні запрошення. На кіноекрани він повернувся у 2000 — і з того часу знімається регулярно.