Борислав Брондуков

Народився в невеликому селі Дубова, Київська область. З шести років у своєму рідному селі на всіх святах читав довгі вірші. У школі вчився добре, отримував грамоти. Десять класів закінчив лише з однією четвіркою — з хімії. Закінчив у Києві будівельний технікум у 1960.

Працював виконробом на будівництві, потім на заводі "Арсенал", де грав у народному театрі. Там його побачив ректор Театрального інституту ім. І.Карпенко-Карого Микола Задніпровський, який запропонував Брондукову вступити до інституту. З 1961 по 1965 рік навчався у Театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Брондуков був одним з найближчих друзів Івана Миколайчука, вони товаришували зі студентських часів. Раїса Недашківська, народна артистка України, однокурсниця Брондукова по театральному інституту згадує:

"Боренька був приголомшливо талановитий. Його талант проявлявся не тільки на знімальному майданчику, а й у житті. У наші студентські роки він постійно всіх нас смішив. Просто доводив всіх до сліз, а сам в цей час залишався дуже серйозним."

Як кіноактор дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова "Квітка на камені".

У 1968 році — нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі "Камінний хрест".

Пізніше знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках "Афоня", "Осінній марафон", "Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона", "Вас чекає громадянка Ніканорова", "Будь здоровим і прощай", "Небезпечні гастролі", "Зелений фургон", "Ми з джазу".

У кіно не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду "зробити цукерку".

У 1995 році став першим лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка.

У 1984 році пережив перший інсульт. Пізніше він переніс ще два інсульти і операцію з видалення гематоми головного мозку.

Востаннє на екрані з'явився у 1997 році в картині "Хіппініада, або Материк любові", але після третього інсульту (1997) він не розмовляв і не вставав з ліжка. Постійно за ним доглядала дружина Катерина.

Помер на 67-му році життя. Похований на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а).

Особисте життя
На початку 1960-х одружився зі студенткою Ленінградського політехнічного інституту Мариною, яку зустрів на зйомках фільму "Бур'ян", де вона була звукооператором. Спільне життя виявилося невдалим, незабаром після весілля з'ясувалося, що дружина має психічне захворювання, і через короткий час вони розлучилися.

Зі своєю другою дружиною, Катериною, студенткою театрального інституту, познайомився у 1969 році, тоді йому був 31 рік, а їй 18. Борислав та Катерина Брондукови виховали двох синів — Богдана (1970 р. н.) і Костянтина (1979 р. н.).