Альберто Сорді

Народився в простонародному кварталі Трастевере. Батько Сорді був викладачем музики. Вже в дитячому віці Альберто виявив схильність до театру і співу.

Кінокар'єра

З 1937 року працював статистом в кіно-містечку Чинечітта, займався дубляжем (до 1951 року). Його голосом в італійських кінотеатрах говорили Олівер Харді, Брюс Беннетт, Ентоні Квінн, Роберт Мітчем. Крім того, Сорді трудився в мюзик-холі і здобув великий успіх в якості радіоведучого; з 1948 року виходила радіопередача "З вами говорить Альберто Сорді". Довгий час виконував епізодичні ролі, включаючи невелику роль студента у фільмі Маріо Сольдаті і Федіра Оцепа "Княжна Тараканова". Винятком стала картина Маріо Маттолі "Три орляти" (1942), де Сорді зіграв одну з головних ролей. У 1952 році відбулася знаменна зустріч актора з Федеріко Фелліні. Сорді знявся у двох ранніх картинах самого знаменитого з італійських режисерів: "Білий шейх" і "Мамії"; на цьому їх співпраця закінчилася. Робота з режисером Стено допомогла Сорді повною мірою виявити на екрані свій талант комічного актора. Етапною в його творчості стала картина Маріо Монічеллі "Велика війна" (1959), де він зіграв нікчемного, але вже неіснуючого як герой солдата. З виникненням на рубежі 1950-х — 1960-х років жанру "комедії по-італійськи" Альберто Сорді став одним з основних виконавців ролей "середніх італійців", не в усьому ідеальних з моральної точки зору. Нерідко Сорді сам брав участь у написанні сценаріїв "комедій по-італійськи", а потім і сам взявся за режисуру. Він брав участь у створенні півтора сотень картин такого роду і дев'ятнадцять поставив сам. У СРСР великою популярністю користувався фільм "Повітряні пригоди" ("Ці чудові чоловіки на своїх літаючих апаратах"), в якому Сорді зіграв роль італійського графа. До самих значних ролей Сорді слід віднести спочатку комічні, а в кінцевому рахунку страхітливий образ знахабнілої "маленької людини" з фільму Монічеллі "Дрібний, дрібний буржуа" (1977). Наприкінці 1990-х років Сорді знімався головним чином на телебаченні.

Останні роки

У 2000 році, в день свого вісімдесятиріччя, він отримав від мера Риму почесний "скіпетр" Вічного Міста. Смерть Сорді наприкінці лютого 2003 стала подією національного масштабу. Траурна церемонія, що зібрала понад 500.000 людей, проходила в знаменитій базиліці Сан-Джованні ін Латерано.