Клод Брассер

Клод Брассер народився 15 червня 1936 року в Нейї-сюр-Сен у кінематографічній сім'ї акторів П'єра Брассера та Одетт Жуайє. Після відвідин акторських курсів Раймона Жирардо та Рене Симона та нетривалого навчання у Консерваторії драматичного мистецтва, Брассер 1955-го року дебютував на театральній сцені у постановках "Іуди" Марселя Паньйоля та "Смачного, панове" Ельвіра Попеску. Згодом дебютував у кіно, знявшись у фільмах Жоржа Лампена "Зустріч у Парижі" та Марселя Карне "Країна, звідки я родом" (обидва 1956).

У 1956–1959 роках Клод Брассер служив за контрактом у десантних військах. Після закінчення служби повернувся у кінематограф, знявшись разом з Жаном Габеном у стрічці "Лугова вулиця" Дені де Ла Пательєра (1959) та зі своїм батьком у фантастичному фільмі Жоржа Франжю "Очі без обличчя" (1960). Але справжнього успіху Брассер досяг на телебаченні, зігравши у телефільмі "Таємниця жовтої кімнати" (1965) репортера Джозефа Рулетабію та головну роль у серіалі "Нові пригоди Відока" (1971). Разом з тим Брассер працює з молодими талановитими кінематографістами Жан-Люком Годар ("Банда аутсайдерів", 1964), Коста-Гаврасом ("Одна людина зайва", 1967) та Франсуа Трюффо ("Така красуня, як я", 1972).

На початку 1970-х років Клод Брассер більше уваги приділяє роботі у телесеріалах, а знявшись у кінофільмах Іва Робера "І слони бувають невірні" (1976) та "Супершахрай" (1976) Клода Піното, отримує свій перший "Сезар" за найкращу чоловічу роль другого плану. Через три роки актор знову отримав "Сезара" — цього разу вже за головну роль у "Війні поліцій" (1979) Робіна Девіса.

Світова слава до Клода Брассера прийшла після ролі Франсуа Береттона, батька головної героїні Софі Марсо, у комерційних фільмах Клода Піното "Бум" (1980) та "Бум 2" (1982).

У 1990-х роках Брассер менше грає головні ролі у кіно, зосередившись на роботу в театрі. У 1992 році актор знався у стрічці Едуара Молінаро "Вечеря", отримавши ще одну номінацію на "Сезара".

У 2007 році Клода Брассера було обрано Президентом 32-ї церемонії вручення кінематографічної премії "Сезар".

За час своєї кар'єри Клод Брассер знявся у понад 140 фільмах та є улюбленим і популярним серед французів, про що свідчить той факт, що ім'ям актора у 2006 році названо один з сортів ароматної троянди.

Особисте життя

Клод Еспінасс — син знаменитого актора П'єра Брассера та акторки Одетт Жуайє, — запозичив сценічний псевдонім батька, ставши Клодом Брассером. Його хрещений батько — всесвітньовідомий американський письменник Ернест Хемінгуей.

27 березня 1961 Клод Брассер одружився на моделі та журналістці Пеггі Рош; пізніше, після їхнього розлучення його партнеркою стала Франсуаза Саган (померла у 1991 році), а у 1970 році актор одружився на Мішель Камбон, від якої у Брассера є син Александр[fr], що також став актором.

Окрім творчості Клод Брассер доволі успішно займався автоспортом і в 1983-у році переміг на ралі-марафоні "Париж-Дакар" у класі автомобілів, як штурман у Жакі Ікса. У 1964 році входив до олімпійську збірної Франції з бобслею але через серйозний нещасний випадок на тренуваннях команда була вимушена знятися із змагань.