Рене Зеллвегер

Рене Кетлін Зеллвегер народилася в маленькому містечку Кеті, передмісті Х'юстона, штат Техас, в родині Еміля Еріха Целльвегера (діти використовують англізовану вимову цього німецького прізвища швейцарського іммігранта), який працював інженером-електриком, і Келльфрід Ірен Андреассен, норвежки за походженням і медсестри-доглядальниці за професією. Рене має старшого брата Дрю Зеллвегера, який народився двома роками раніше, він працює на адміністративній посаді в сфері маркетингу.

Під час навчання в Коледжі Кеті Зеллвегер займалася гімнастикою і брала участь у драматичному гуртку. Пізніше вирішила обрати для свого майбутнього акторську кар'єру. Для цього вона закінчила акторські курси при Університеті Остіна, Техас, а потім відправилася до Голлівуду, де їй не вдалося домогтися успіху, і майбутня актриса повернулася назад у рідний штат.

Рене ходила на всі кінопроби, що проходили в Х'юстоні, і врешті-решт дістала другорядні ролі у фільмах "Реальність кусається" з Вайноною Райдер і "Empire Records", а також головну роль у облаяній критикою і фанатами стрічці "Повернення техаської різанини бензопилою", сіквелі знаменитого фільму жахів. На цьому фільмі Рене зустрілась з майбутньою суперзіркою Метью Макконохі, який переконав її переїхати в Лос-Анджелес і добитися там успішної кінокар'єри.

У 2005 році таблоїди всього світу повідомляли одну головну новину про актрису: її поспішне весілля з кантрі-співаком Кенні Чесні і настільки ж поспішне розлучення з ініціативи Рене за досить делікатної причини — "обман". Шлюб був укладений 9 травня 2005 і анульований 20 грудня того ж року.
Творчість

Роллю, після якої Рене помітили як критики, так і широка публіка, стала роль подружки героя Тома Круза в популярному кінофільмі "Джеррі Магваєр" (1996). На цю роль Рене обрав режисер фільму Камерон Кроу з десятка інших, набагато популярніших актрис, на кшталт Камерон Діас, Вайнона Райдер і Маріса Томей.

За роллю Дороті Бойд в "Джеррі Магуайер" послідували кілька ще успішних ролей Зеллвегер, в тому числі в мелодрамі "Справжні цінності", де Рене зіграла з Меріл Стріп, а також у дуже успішній серед критиків кримінальній комедії "Сестричка Бетті", де Рене Зеллвегер зіграла офіціантку з Канзасу, що втратила пам'ять, схиблену на мильних операх. Роль Бетті принесла актрисі перемогу в номінації "Найкраща актриса в комедії/мюзиклі" на церемонії вручення премії "Золотий глобус" у 2001 році.

Але так чи інакше 2001 рік став для всіх, і насамперед для самої Зеллвегер, роком Бріджит Джонс: вихід у прокат екранізації книги Хелен Філдінг "Щоденник Бріджит Джонс" і наступний слідом за цим величезний глядацький і критичний успіх фільму ознаменував собою початок нового етапу в кар'єрі актриси. За роль повненької, самотньої англійки Рене Зеллвегер отримала свою першу номінацію як найкраща актриса на премію "Оскар" і британську премію БАФТА. Попри те, що в пресі і серед шанувальників задовго до виходу картини почали циркулювати думки про те, що Зеллвегер "поховає" екранізацію своєї худиною (в житті актриса ніколи не страждала повнотою), Рене вдалося миттєво змінити думку про свою кандидатуру тим, що вона самовіддано набрала 10 кілограмів для ролі, а потім настільки ж самовіддано їх скинула. Згодом актриса повторила цей ризикований з точки зору здоров'я крок для сиквела фільму "Бріджит Джонс: межі розумного" у 2004 році.

Після успіху з героїнею Бріджит Джонс Рене отримує пропозицію зіграти в екранізації популярного бродвейського мюзиклу "Чикаго". Картина, що вийшла наприкінці 2002 року і що отримала шквал самих втішних відгуків від критики, а також стала касовим хітом (збори у світі 306 млн доларів при бюджеті в 45 млн.) і лауреатом шести премій "Оскар", у тому числі і як найкраща картина, принесла Рене Зеллвегер другу номінацію на престижну кінопремію. У той рік статуетку отримала Ніколь Кідман за роль Вірджинії Вульф у драмі "Години": за іронією долі наступним проектом Рене була епічна військова драма Ентоні Мінгелли "Холодна гора", в якій Зеллвегер зіграла саме з Ніколь Кідман.

Проте саме цей фільм став тріумфом для Рене Зеллвегер: картина отримала змішані рецензії від провідних критиків і не найбільший успіх у кінопрокаті, і незважаючи на сім номінацій на премію "Оскар" фільму дісталася всього одна статуетка, причому отримала її саме Рене Зеллвегер, як найкраща актриса другого плану. У цілому успіх Зеллвегер називають і причиною невдачі фільму: своїм яскравим виконанням ролі Рубі вона "вкрала" фільм у суперзіркових Ніколь Кідман і Джуда Лоу.

24 травня 2005 року на Алеї Слави в Голлівуді з'явилася персональна "зірка" Рене Зеллвегер.