Хлое Севіньї

Хлоя Стівенс Севіньї народилася 18 листопада 1974 у Спрінгфілді (Массачусетс), в сім'ї Жанін Малиновски та Девіда Севіньї. З дитинства мріяла бути акторкою. Хлоя росла в небагатій родині і з дитинства звикла підробляти, прибираючи тенісний корт або доглядаючи чужих дітьми.

Кар'єра
У 18 років Хлоя перебралася в Нью-Йорк. Там її примітила редактор відділу моди з журналу "Sassy". Вона запропонувала Хлої зніматися для глянцевого видання. Через два роки стартувала і її кінокар'єра. Ще з часів навчання в школі Хлоя товаришувала з молодим постановником та драматургом Гармоні Коріном. У 1994-му році він запросив подругу знятися в малобюджетном незалежному фільмі "Дітки", до якого написав сценарій. Хлоя зіграла тінейджера, яка, вперше зайнявшись сексом, виявляє, що заразилася ВІЛ. Через пару років вийшов фільм Коріна, де Севіньї знялася у одній з ключових ролей. "Гуммо" розповідав про життя бідних підлітків з покинутого американського містечка. Після "Гумма" були запрошення в незалежні картини: "Останні дні диско" і "Пальметто", а також робота в спектаклі "Гейзелвуда Джуніор Гай", заснованому на реальній життєвій історії дівчаток-підлітків, які жорстоко розправилися зі своєю ровесницею.

Хлоя зіграла яскраву роль Лани Тісдейл в "Хлопці не плачуть" Кімберлі Пірс. Ця роль принесла Хлої "Independent Spirit Awards" та ряд престижних номінацій, в тому числі і на "Оскар". За успішними "Хлопці не плачуть" була участь в незалежних фільмах — "Американському психопаті", "Доґвілі", "Клубна манія" (все у 2003 року). Найсуперечливішою серед кіноробіт Севіньї стала роль у "Коричневий кролик", резонансному проекті Вінсента Гало (2003). Багато критики тоді були переконані, що після відвертої сексуальної сцени у фіналі цього фільму, актрорці можна ставити хрест на кар'єрі. Після виходу фільму на екрани в Каннах, агентство, яке працювало з Севіньї, розірвало з нею контракт. Але, після цього Хлоя знялася у серіалі "Велика любов" та отримала за цю роль "Золотий глобус". Крім цього, в 2007-му актриса зіграла з Джейком Гілленгаалом в картині "Зодіак" Девіда Фінчера, а через два роки відразу дві роботи в незалежному кіно: "Кімната смерті" і "Сину мій, сину мій, що ти наробив".