Тілоохоронець кілера

«Телохранитель киллера» – фильм со знакомым сценарием, который был еще с 1990-х годов... Это фильм с большим количеством сцен. Некоторые действия из фильма не преувеличены. Это фильм, который следует очень внимательно смотреть, потому что в нем много сленга, и это может изменить смысл переводов.
Состав актеров превосходный, и игра очень хороша. Райан Рейнольдс и Сэмюэл Л. Джексон – это два главных актера, которые находятся в очень хорошей гармонии.
Диалог и игра слов между героями наполнены всеми чувствами и эмоциями.
Для Майкла Брайсома поставлена не простая задача – доставить убийцу Дариуса Кинкейда в Амстердам в суд на дачу показаний. Но как оказалось телохранитель и убийца давно знакомы и готовы убить друг друга при первой встречи. Джексон демонстрирует хорошую выдержку и умение действовать, в то время, когда этого никто не ждет.
Негативного героя сыграл Герри Олдман, он справился со своей задачей на все сто, хоть было не привычно видеть его в такой роли.
Сальмы Хайек (жена Кинкейда) было слишком мало, но она сделала более чем достаточно для своей роли. Сальма Хайек, как всегда великолепна в своем деле.
Новая картина от режиссера Патрика Хьюза - это успешная комедия с великой актерской игрой и яркими актерами, которую обязательно нужно посмотреть, в т.ч. любителям боевиков.

Телохранитель Киллера - новая картина от режиссера Патрика Хьюза, до этого снявшего... практически ничего... уж точно ничего хорошего. Самым громким его проектом был фильм "Неудержимые 3", который, на мой взгляд, закончил трилогию на довольно низкой ноте. Однако лично мне сырое резюме создателей фильмов зачастую играет на руку, так-как ожиданий при походе на их очередное разрекламированное творение практически нет. Шел я на это кино исключительно из-за парочки, исполняющих главные роли. Однако было это творение кинематографа нечто большим,чем просто игра двух комиков? Сейчас я вам расскажу, что я увидел;)

История данного "эпоса" такова: Перед профессиональным телохранителем с подмоченной репутацией, Майклом Брайсом, стоит непростая задача - переправить матерого профессионального убийцу Дариуса Кинкейда в Амстердам на дачу показаний против бывшего президента Боснии, обвиняющегося в череде преступлений против человечества. Все бы ничего, да проблема вся в том, что, как и полагается при их виде деятельности, телохранитель и убийца давно знакомы и откровенно недолюбливают друг-друга. Короче сюжет прост, как загар в пустыне.

Самым главным плюсом этого фильма, являются, конечно-же, два главных актера...их диалоги и взаимодействия сделали весь фильм. Хочу отметить, что оба Райан Рейнольдс и Сэмюэл Л. Джексон сыграли нетипичные для себя роли. Персонаж Рейнольдса, не смотря на саркастические шуточки, был довольно депрессивен большую часть фильма. Он обвинял всех вокруг во всех своих неудачах, вспоминая былые славные годы. В контраст ему Джексон сыграл человека, с лица которого не сходила улыбка...каждая неприятность или неудача в фильме была встречена им со смехом. И это мой любимый сюжетный элемент фильма...то, как Майкл на протяжении их с Дариусом приключений учился позитивному отношению к жизни и всему, что в ней происходит. Так-же хочу упомянуть Сальму Хаек, которая сыграла жену Кинкейда. Она показала сторону, которую никто раньше в ней не видел...это комедийный талант. Она крала каждую сцену, в которой появлялась и зал не переставал смеяться в эти моменты.

Меня очень приятно удивило, насколько серьезно и профессионально снят фильм с технической стороны... операторская работа, музыка, режиссура...все это на высшем уровне... боевые сцены и сцены погони не уступают таким метрам данных элементов, как "Миссия невыполнима" или "Форсаж". Камера работала потрясающе! Стиль и исполнение боевых сцен меня поразили.

Из негативного могу отметить лишь тот факт, что мне не понравилось, что Герри Олдман сыграл главного злодея... это был немножко не его уровень... этого персонажа мог бы сыграть кто-угодно... в нем нет абсолютно ничего запоминающегося или выдающегося... не обязательно для этого привлекать талант уровня Олдмана.

В общем я рекомендую всем идти на фильм "Телохранитель Киллера"... его, как ни странно, я бы посоветовал смотреть именно в кинотеатре...ведь всегда веселее смеяться с толпой....да и экшен того стоит. Я не пожалел, что пошел!

Тілоохоронець. Кілер. Опера.
Так, протистояння тілоохоронців і кілерів – це одна з форм антогонізму, що мабуть була одвічною – з появою цих двох професій. Остання, думаю, була більш затребуваною в контексті художнього втілення, проте розглянути гіпотетичний взаємний погляд одна на одну взявся режисер Патрік Х’юз в комедійному бойовику «Тілоохоронець кілера» (The Hitman’s Bodyguard) за сценарієм Тома О’Коннора.
…Отже, диктатор Володислав Духович є підозрюваним трибуналу в Гаазі у масовому геноциді і переслідуванні політичних супротивників. Позивачів багато, проте суд згоден прийняти лише свідчення кілера Даріуса Кінкейда, а доставити його в суд, убезпечивши від «довгих рук» тирана, може його «супротивник» Майкл Брюс. Ситуація ускладнюється тим, що кар’єра і, як наслідок, амурні справи останнього пішли шкереберть, внаслідок вдалої операції першого…
Можна сказати, що автори взялись до експлуатування старої, як світ, теми «єдності і протистояння протилежностей». Майкл – це випещений професіонал, що обожнює нові технології, гаджети, знає сучасні системи охорони, в той час як Даріус – людина, що більше довіряє своїм інстинктам, і, звісно ж, має свій кодекс честі, який і привів його на стежку кілера. Перший – це типовий європеєць, з рафінованим зводом правил, другий – людина, з любов’ю до імпровізації, яка не жаліється на долю, що заносила його на окраїни цивілізації. Разом вони і повинні здійснити свій складний шлях, розібравшись з головорізами, зі своїм минулим, а також вирішивши непорозуміннями між собою.
З явних «плюсів» стрічки можна назвати той факт, що автори намагались зробити детальний зріз персонажів – їх складний шлях, що ось звів їх в «одну лодку». Так, ми можемо побачити кожен порух їх душі, обґрунтування тих життєвих засад, що зробили їх найкращими в своїй професії. Дуже глибоко виписані діалоги і сцени – від явно гумористичних до трагіко-комічних, а іноді – глибоко драматичних. Це і зумовлює характер гумору як більш європейський, проте звісно з «гострими» жартами. В операторській роботі, як і взагалі, в сценарній манері відчувається вплив маже культової стрічки «Містер та місіс Сміт», майже явно цитуючи його знамените slow motion – проте регулярне його повторення на протязі фільму дає відчуття певної втоми. Також автори не поскупились на сцени, що зробили б честь непоганому бойовику – погоні, перестрілки – все це є, і є в достатній кількості… Кольорова гама яскраво тяжіє до пересвічених тонів, характерних для рекламно-кліпової зйомки: одночасно це і створює поняття ніби тут все і «понарошку», що згладжує настрій драматичних сцен, хоча і надає відчуття надмірно солодкого торту… Також відчувається певна іронія авторів і над системою європейського судочинства, прийняття доказів, і Європою – взагалі.
Виконавці головних ролей вповні змалювали шлях від протистояння до справжньої дружби між характерним «розкладеним по поличках» європейським персонажем Райаном Рейнольдсом - та вольовим, з інстинктами первісних людей, кілера, що його виконав Семюел Л. Джексон. Харизматичним можна назвати і образ Духовича (Гарі Олдман) – проте разом з тим до смішного дуже канонічною постаттю східноєвропейського диктатора. Акторський склад, як і першого і другого плану, підібраний досить вдало, що в принципі більш широко розкриває незриме протистояння цінностей Східної і Західної Європи, або в іншому зрізі - честі та безчестя…
«Тілоохоронець кілера» - це все-таки стрічка більше для людей саме середнього віку, коли приходить мудрість і поняття необхідності осягнути, зробити певні висновки свого життєвого шляху, в чомусь розпочавши процес примирення з ним, філософськи і з гумором. Цей фільм просто стане непоганим варіантом для дозвілля і широкого кола глядачів, хоч і стрічкою «на один раз»
Недзельницький Андрій