Шанталь Лобі

Шанталь Лобі почала свою кар'єру на телебаченні, де була ведучою програми на каналі FR3 (спочатку в Оверні, потім на Лазурному березі), потім працювала на "Радіо Франс" і в марсельській філії FR3.

У 1986 році касета з передачею "Бззз!" (складається з скетчів і кліпів, яку вона вела зі своїм напарником Брюно Кареттом, потрапляє в руки двох керівників каналу "Canal+": Алена де Грефа і Альбера Матьє. Вони настільки вражені її комічним талантом, що запрошують її до себе, і з 1987 р. вона стає членом групи "Нулі" (Nuls). Разом з Брюно Кареттом, Домінік Фарруджа і Аленом Шаба вона веде різні програми, що стали одними з кращих на каналі.

Її роль у фільмі "Ці діти цілком дорослі" /Ils sont grands, ces petits/ (1979) настільки мала, що справжнім дебютом Шанталь Лобі можна вважати участь у фільмі "Місто страху: сімейна комедія" (La cite de la peur: une comedie familiale) Олена Берберьяна. Після чого вона з'являється в комедіях своїх друзів: у фільмі "Дельфіна: 1, Іван: 0" (Delphine 1, Yvan 0) Домінік Фарруджа, "Дідьє" (Didier) і "Астерікса і Обелікса: місія "Клеопатра" (Asterix & Obelix: mission Cleopatre) Алена Шаба.

Нею цікавляться й інші комедіографи: Жерар Жуньо зіграв разом з нею у своєму фільмі "Краща дебютантка" /Meilleur espoir feminin/ (2000), а Паскаль Лежитимю зробив її жінкою-поліцейським в "Антильських островах на Сіні" /Antilles sur Seine/ (2000). В 2002 р. вона ставить свій перший фільм за власним сценарієм "Твої руки на моїй дупі" (Laisse tes mains sur mes hanches), де виконує головну роль. Вона грає сорокарічну жінку, яка після того, як її дочка пішла жити до свого хлопця, вирішує отримувати від життя задоволення.