Ірина Рахманова

Про своє дитинство Ірина Рахманова розповідає: "Ще до того, як я з'явилася на світ, всі були впевнені, що народиться хлопчик. І хотіли назвати його Сашком. Народилася дівчинка. І тоді, за однією з версій, мене назвали в честь сестри Бориса Годунова ("Тебе, мою сестру Ірину, в монастир!"). Так я стала Іркою. Для довідки: старшого брата звуть Борей.

Виховання отримала від старшого брата і Ко, тому в ляльки не грала, зате, як Мауглі, лазила по деревах, тягала яблука і підривала машинки. Школу не любила.

У тринадцять років потрапила за лаштунки московського Тюгу, де і залишився до закінчення школи неофіційним помічником освітлювача. Так я потрапила в театр".

Дебют в кіно

По закінченні школи Ірина Рахманова збиралася вступати в ТХТУ (Театрально-технічне художнє училище). Але в останній момент (як зізнається сама актриса "за компанію") вона подала документи до театрального. Спроба виявилася вдалою.

Вперше Ірина Рахманова з'явилася на екрані в епізодичній ролі в культовому фільмі "Брат-2". Але це навряд чи можна вважати справжнім дебютом в кіно. Першу популярність принесла їй наступна роль - дівчини-водія Раі в мелодрамі Олександра Котта "Їхали два шофери".

Ірина Рахманова розповідає про роботу в цьому фільмі:

"Приїхала на проби. З-за дверей несуться крики. Дають мені якусь робочий одяг - переодягайтесь. Наступні півроку я провела в цьому одязі. На пробах хлопчик в окулярах, який потім виявився режисером, запитав: - А ти вмієш матом лаятися? Зібравши весь свій словниковий запас лайки, я послала оператора за відомою адресою і через два місяці отримала на пейджер повідомлення: "Ірино, ви затверджено на роль. Олександр Котт". Причому касету з цими пробами від мене ховають досі, що на сьогоднішній день є єдиним існуючим компроматом в моїй біографії. Так я стала кіноактрисою.

За сценарієм я - Райка, вожу вантажівку "Форд". Сім днів мене вчили водити машину, після чого було два місяці екстремального водіння на зйомках. В аварії була помічена лише один раз. Без жертв і особливого збитку. Так я стала шофером.

В одному епізоді нам з Пашею Дерев'янко (Колька Снегирев - шофер полуторки) треба було встати перед летять на нас літаком. Льотчикам дали

команду пролетіти як можна нижче і злетіти коли ми встанемо. Сіли ми під камеру (на вихідну позицію).

- Мотор! Літак робить віраж і мчить в метрі від землі на нас. Все ближче, ближче, ближче... Страшно! І чути звук, характерний для падаючих тел. Як пізніше з'ясувалося, залягла вся знімальна група на чолі з режисером. Тільки оператори за камеру трималися. Режисер лежить і кричить нам: - Вставайте! Я думаю: - Не, не встану... Я б і не стала, так Пашка схопився і мене потягнув за собою. І літак злетів у небо. Так я стала каскадером.

Літак теж водила. Показали мені, де ручка газу, пояснили, що гальм у літака не передбачено. Веліли в'їхати в кадр і зупинитися строго в призначеному місці. Перед гудящим пропелером поставили Валеру Ивакова (за сценарієм - льотчик Костя). З кабіни літака його було не видно, тому льотчики мені пояснили, що якщо скло кабіни замутнело, з'явилися червоні плями, значить, зупинятися вже пізно. Зняли без репетицій одним дублем. І без червоних цяток на лобовому склі. Так я стала льотчиком.

Сцену миття машини літнім ранком знімали при мінусовій температурі. Всі були в шапках і теплих куртках, одна я босоніж гуляв по воді. Так я став моржем. Було ще багато всього. Зйомки закінчилися, і минуло багато часу, поки, нарешті, мене не попросили написати твір на тему "Як я знімалася в кіно". Ось так усе й було".

Зірка серіалів

Як часто буває, після вдалого дебюту у Ірини не було недоліку в пропозиції зніматися в кіно. І вона їх вдало використовує. Вже в наступному році вона зіграла Машу Петрову в серіалі "Завтра буде завтра". Її героїня, вихованка дитбудинку потрапляє по сфабрикованій справі в жіночу колонію. Знайшовши в собі сили вижити, вона, відбувши термін, повертається в рідне місто разом зі своїми друзями, щоб помститися своєму ворогові...

Ірина згадує: "На щастя, в'язниця, в якій ми знімалися, була не справжня. А ось вагон для перевезення ув'язнених, в якому нас разом з масовкою везли в тюрму, був самий що ні на є справжній. Такий смердючий, холодний, з гратами на вікнах... Бр-р! А ще з нами їхав справжній конвой, який супроводжує ув'язнених, і конвойні по дорозі нам розповідали різні страшні історії. Загалом, враження від зйомок залишилися сильні".

Найбільшим враженням від цього фільму стало для починаючої актриси, як вона сама зізнається, спілкування з метрами українського кіно Богданом Ступкою і Адою Роговцевою.

Одна з останніх робіт Ірини в кіно - головна роль в серіалі "Віола Тараканова" за романом Дар'ї Донцової "Чудовисько без красуні". На цю роль її затвердили мало не за два тижні до початку зйомок - продюсери довго вибирали між нашою героїнею та іншої надією вітчизняного кіно, юною Марією Шалаєвої ("Бумер", "Рубіж атаки"). Можливо на вибір режисера вплинуло і те, що невгамовний характер головної героїні Віоли дуже близький Ірині Рахманової.

"Я не читала роман - тільки перший варіант сценарію безпосередньо перед зйомками - і мушу зізнатися, що від сценарію майже нічого не залишилося. Те, що ми робимо, мало схоже на детектив для домогосподарок, - хвалиться Ірина Рахманова. - Можна сказати, що ми знімаємо детектив для підлітків. У нас навіть трупи якісь смішні, не страшні. Крові мало, реальної небезпеки теж мало. Все трохи не серйозно. Хто, навіщо, як і кого вбив - важливо, але як-то між іншим. Головне тут - життя моєї героїні і її подруги. Якщо говорити про жанр, я б назвала його комедією характерів".

Дівчина, здатна згорнути гори

На сьогоднішній день можна вже з упевненістю сказати, що в нашому кінематографі з'явилася нова яскрава, цікава і досить неординарна

актриса. Вона створила на вітчизняному ТБ новий тип героїні. Руденька, сексуальна, на вигляд слабка, але насправді дівчина, здатна згорнути гори". Жінки, дивлячись на неї, починають стригтися, худнути і займатися східними єдиноборствами. Чоловіків тягне здійснювати подвиги. І довести цієї сильної малятку, що вони ще багато чого можуть.