Педро Альмодовар

Альмодовар народився 24 вересня 1949 року у невеликому містечку Кальсада-де-Калатрава у бідному регіоні іспанської Ла-Манчі.

У 1968 році він прибув до Мадрида, де жив з торгівлі старими речами на блошиному ринку Ель-Растро. Альмодовар не навчався кінематографії, бо не мав для цього грошей. Окрім того, на початку 1970-тих уряд Франко закрив кінематографічні навчальні заклади. Проте він знайшов роботу в іспанській телефонній компанії і на зекономлені гроші купив 8-ми мм камеру.

Період з 1972 до 1978 він присвятив створенню короткометражних фільмів за допомогою друзів. Ці фільми були популярними у мадридській субкультурі. Протягом кількох років Альмодовар був зіркою "Ля Мовіда" — мадридського поп-культурного руху пізніх 1970-тих. Його перший повнометражний фільм — "Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата" (1980) — був зроблений вже 16-ти мм камерою і для прокату збільшений до 32 мм.

У 1987 році він разом з братом Агустином відкрив власну продюсерську компанію "Ель Десео". "Альмодоварський феномен" досягнув різних закутків світу і зробив його фільми дуже популярними у багатьох країнах.

Творчість

Альмодовар — найвідоміший у світі іспанський режисер після Луїса Бунюеля і один з найвідоміших світових режисерів некомерційного кіно 1980-х. Його називають "Годаром з людським обличчям".

У сімдесятих він увійшов до поп-субкультури Мадрида — створював 8-ми мм короткометражні фільми, грав у авангардистських театрах та панк-роковій групі.

Його перші повнометражні фільми "Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата" (1980) і "Лабіринт бажань" (1981) були проявами його андеграундових смаків і стали культовими хітами. Але тільки "Темні звички" (1983) привернули серйозну міжнародну увагу. Популярність Альмодовара зросла з фільмами "Що я зробив, аби заслужити це?" (1984), "Матадор" (1986) та "Законом бажання" (1987). У цих фільмах сформувався його стиль — мелодрами, комедії та кітчу, що часто висміює традиційні звичаї. "Жінки на межі нервового зриву" (1988) — більш м'який і традиційний фільм, але все ж яскраво іронічний. Він став світовим хітом і був номінований як "Найкращий закордонний фільм" на Оскар. За цим з'явились контроверсійні "Зв'яжи мене!" (1990), "Високі підбори" (1991) та "Кіка" (1993). Наступні фільми досягли ще більшої популярності — "Квітка моєї таємниці" (1995), "Жива плоть" (1997), "Все про мою матір" (1999), "Поговори з нею" (2002).

Над сценарієм останнього фільму ("Погане виховання", 2004) Альмодовар працював протягом десяти років. Фільм базується на оповіданні, яке він написав у дитинстві під час навчання у католицькій школі. Альмодовар стверджує, що багато його однокласників стали жертвами сексуальних домагань священників, про це й розповідає фільм.