Хелен Міррен

Народилася в Лондоні, Англія, Великобританія. Справжнє ім'я - Олена Василівна Міронова.

Батько — російський емігрант, Василь Петрович Міронов, який прийняв прізвище Міррен в п'ятдесяті роки. Закінчила Нью Коледж Мови і Драми. Творчий шлях Хелен Міррен почався в Старому Вікторіанському театрі (Old Vic Theatre), проте справжню популярність принесли їй ролі в постановках Королівської Шекспірівської трупи (Royal Shakespeare Company) в кінці 1960-х років.

У кіно дебютувала роллю у фільмі "Герострат" (1967). Кінокар'єра Хелен Міррен ознаменувалася провідними ролями у фільмах "Довге прощання" (1973, реж. Роберт Олтман), "Калігула" (1979, реж. Тінто Брасс), "Кухар, злодій, його дружина і її коханець" (1989, реж. Пітер Грінуей).

Головна роль в драмі "Кел" (1984) принесла їй приз Каннського фестивалю за кращу жіночу роль. З 1972 року Хелен працює з прославленим режисером Пітером Бруком: протягом року вони роз'їжджають по країнах третього світу. В 1986 році вона виходить заміж за режисера Тейлора Хікфорда.

На британському телебаченні Хелен Міррен протягом ряду років грала інспектора поліції Джейн Теннісон в серіалі "Головний підозрюваний" (три премії BAFTA, 1992-1994). В 2005 році знялася в ролі королеви Єлизавети I в одноіменному англійському телефільмі (премія "Еммі" і "Золотий глобус").

Серед інших робіт Хелен Міррен у кіно, варто відзначити такі картини як "Екскалібур" (1981), "Безумство короля Георга" (1994, номінація на "Оскар"), "Вбити місіс Тінгл" (1999), "Госфорд Парк" (2001, номінація на "Оскар"), "Королева" (2006, премія "Оскар", BAFTA і "Золотий глобус"), "Скарб нації: Книга таємниць" (2007), "Чорнильне серце" (2008), "Ігри влади" (2009), Останнє воскресіння" (2009, номінація на "Оскар"), "Борг" (2010) та інші.

У червні 2003 року стала володаркою титулу Дамиі Британської Імперії.