Георгій Данелія

Батько — Данелія Микола Дмитрович (1902–1981), інженер, був бригадиром, начальником шахти, головним інженером Метробуду Москви та СРСР. Мати — Анджапарідзе Мері Івліанівна (1905–1980), працювала на "Мосфільмі" асистентом, другим режисером, зняла кілька короткометражних фільмів. Дружина — Данелія Галина Іванівна, режисер-постановник, зняла фільми "Француз", "Божа твар", а також короткометражні картини "Жарт?!" та "Поточний день". Діти: Данелія Микола Георгійович (1959–1985), режисер, поет, художник; Данелія Світлана, юрист; Данелія Кирило, художник. Онуки: Ірина, Маргарита, Олена, Саша, Денис, Петро. Правнучка — Олександра.

У 1955 році закінчив Московський архітектурний інститут. У 1956 Вищі режисерські курси. Уже перший фільм Данелії "Сергій" (спільно з Ігорем Таланкіним) звернув на себе увагу критиків і глядачів. Програмною роботою Данелія став фільм "Я простую Москвою" (1963), який став культурною подією хрущовської відлиги.

Починаючи з картини "Тридцять три" (1965) режисер звертається до жанру сатири, він стає визнаним майстром комедії. Творчість Данелія вирізняє справді глибока сатира, продуманий гротеск, тонкий ліризм і розкриття психологічного образу героїв. Уміння створити злагоджений ансамбль з акторів різних шкіл — особливий дар Данелія як режисера.

У 1967–1970 створив кілька мініатюр для сатиричного журналу "Фітіль" (Ґніт).

Велику популярність принесли Георгію Данелії такі картини як "Афоня", "Міміно", "Осінній марафон", "Кін-Дза-Дза".

У 1980-ті роки запрошувався до журі Найвищої ліги КВК.

Георгій Миколайович захоплюється живописом, графікою, музикою, вдома зібрав колекцію барабанів. Улюблені режисери — Федеріко Фелліні (особливо фільм "Вісім з половиною"), Микита Михалков.

Мешкає і працює в Москві.