Франсуа Озон

Закінчивши навчання у французькій кінематографічної школі "Ля Фемі" (фр. La Femis), Озон створив кілька короткометражних фільмів, зокрема, "Маленька смерть" (фр. La Petite Mort, 1995), "Літнє плаття" (фр. Une robe d'été, 1996) і "Подивися на море" (фр. Regarde La Mer 1997). У цих та інших короткометражках тих років вже проявився характерний для Озона стиль. Його першим повнометражним режисерським дебютом стала стрічка "Щурятник" (фр. Sitcom, 1998), яка була добре сприйнята критиками і глядачами.

Після адаптації сценарію Фасбіндера під назвою "Краплі дощу на розпечених каменях" (фр. Gouttes d’eau sur pierres brûlantes, 2000), Озон зняв фільм, який зробив його ім'я широко відомим за межами Франції - "8 жінок", де зіграла плеяда таких зірок французького кінематографа, як Катрін Денев, Ізабель Юппер, Фанні Ардан і Еммануель Беар. Цей фільм завоював комерційний успіх багато в чому завдяки вдалому поєднанню музикальних ретро-номерів, детективної історії вбивства Робера Тома і сценографії в стилі Голлівудських фільмів 1950-х років.

У 2003 році був випущений фільм "Басейн", в якому знялися Шарлотта Ремплінг і Людівін Саньє. На думку самого Озона, це дуже особистий фільм, який розкриває секрети важкої роботи над написанням роману або сценарію. "Басейн" став першим англомовним фільмом режисера .

У 2004 році Озон завершив роботу над фільмом "5x2", в якому показані п'ять етапів руйнування шлюбу двох людей. 2005 рік ознаменувався виходом на екрани картини "Час прощання" (фр. Le Temps Qui Reste). Картина оповідає про долю молодого фотографа-гея (у виконанні Мельвіля Пупо), якому поставлено діагноз "невиліковний рак" і який повільно згасає від хвороби. З рідних і близьких він довіряє страшну новину тільки своїй бабусі (її грає Жанна Моро), відносини з якої складаються у нього надзвичайно тепло.

У 2007 році на екрани вийшов фільм "Ангел", знятий за однойменною повістю Елізабет Тейлор. Картина, дія якої відбувається в Англії на початку XX століття, розповідає про долю письменниці Енджел Деверелл. Фільм в основному знімався в маєтку Тінтесфілд поблизу Брістоля, а також в інших районах Великобританії і в Бельгії.

Франсуа Озон не приховує свою гомосексуальність. В тій чи іншій мірі, персонажі гомосексуальної орієнтації та пов'язані з цим елементи сюжету присутні практично у всіх його роботах.