Дата народження:17 вересня 1931 діва
Дата смерті:06 червня 2005
Місце народження:США
Діяльність:актриса
Досягнення:Лауреат премій "Оскар", двох премій "Золотий глобус", двох премій "Тоні" та двох "Еммі".
Енн Бенкрофт, уроджена Анна Марія Луїза Італьяно, народилась в Бронксі, Нью-Йорк, в родині італійський емігрантів: телефонного оператора Майкла Італьяно (1906—2001) та швачки Мілдред ДіНаполі (1908—2010). Енн спершу отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році, а потім навчалась в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорку.
Кар'єра
Початок акторської кар'єри Енн Бенкрофт в Голлівуді не був блискучим: вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернувся в Нью-Йорк. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією "20th Century Fox''" і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним і кіностудія запропонувала Енн на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт, що здалося дівчині благородним.
Енн Бенкрофт, уроджена Анна Марія Луїза Італьяно, народилась в Бронксі, Нью-Йорк, в родині італійський емігрантів: телефонного оператора Майкла Італьяно (1906—2001) та швачки Мілдред ДіНаполі (1908—2010). Енн спершу отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році, а потім навчалась в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорку.
Кар'єра
Початок акторської кар'єри Енн Бенкрофт в Голлівуді не був блискучим: вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернувся в Нью-Йорк. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією "20th Century Fox''" і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним і кіностудія запропонувала Енн на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт, що здалося дівчині благородним.
Її дебютним фільмом став кінофільм "Не треба стукати". Після кількох ролей у фільмах категорії "В" молода акторка в 1958 році йде на Бродвей і отримує свою першу премію Тоні за виставу "Двоє на гойдалці", де зіграла разом з Генрі Фондою. За цим послідували сценічна і кіноверсія "Створи чудо", і "Оскар" за найкращу жіночу роль. У 1962 році вона успішно виступила на Бродвеї в постановці "Матінка Кураж та її діти" за п'єсою Бертольта Брехта.
У 1961 році на репетиції варієте-шоу Перрі Комо, Бенкрофт познайомилася з режисером і продюсером Мелом Бруксом, за якого через три роки вийшла заміж. У 1972 році у них народився син Максиміліан, що став письменником і сценаристом.
Другу номінацію премії Американської кіноакадемії Енн Бенкрофт отримує в 1965 році; згодом акторка ще чотири рази номінувалася на престижну нагороду американської Академії кіномистецтва. У 1967 році Енн Бенкрофт зіграла одну з найвідоміших своїх ролей в кіно — місіс Робінсон в драмі Майка Ніколса "Випускник". Це був фільм, що став ключовим для 60-х років, свою першу велику роль тут зіграв молодий Дастін Хоффман. Енн грає роль подруги матері наївного випускника коледжу, яка методично домагається любові ровесника власної дочки. Про цю роль Енн сама в декількох інтерв'ю говорила, що роль затьмарила всі її інші роботи і принесла акторці премію "Золотий глобус", а також номінації на "Оскар" і "BAFTA". Проте, характерним образом акторки стає роль "літньої жінки", хоча Бенкрофт була всього на шість років старшою за Дастіна Хоффмана.
У 1980 році Енн Бенкрофт дебютувала як режисер і сценарист у фільмі "Товстун" з Будинком Делуізом у головній ролі. У 1981 році акторку затвердили на роль Джоан Кроуфорд у фільмі "Мамочко, дорога", але після кількох годин зйомок акторка відмовилась від зйомок і була замінена акторкою Фей Данауей. Бенкрофт також відмовилася від ролі Аврори Грінвей у фільмі "Мова ніжності" (1983), який у результаті отримав п'ять премій "Оскар", причиною стала гра в кінокартині "Бути чи не бути", де продюсером був її чоловік.
Мел Брукс також був одним з творців фільмів "Людина-слон" (1980) і "Черінг Кросс Роуд, 84" (1986), де одну з головних ролей зіграла Енн Бенкрофт, а крім цього виступив режисером комедійних фільмів "Німе кіно" (1976) і "Дракула, мертвий і задоволений цим" (1995), в яких його дружина виконала невеликі ролі. У той же час акторка періодично з'являлася на телебаченні, де за телефільм "Енні: Жінка в житті людини" в
1999 році удостоїлася премії "Еммі", ставши при цьому однією з небагатьох акторок, які отримали провідні нагороди за ролі в кіно ("Оскар" і "Золотий глобус"), театрі ("Тоні") і телебаченні ("Еммі").
Смерть
Енн Бенкрофт померла 6 червня 2005 від раку матки в одному з госпіталів Нью-Йорка у віці 73 років. Її смерть стала несподіванкою навіть для багатьох її друзів, так як вони і не підозрювали, що акторка була смертельно хвора. Акторку поховали на цвинтарі в селі Валгалла в штаті Нью-Йорк поруч з батьком. За свій внесок в кіномистецтво Енн Бенкрофт удостоєна зірки на Голлівудській алеї слави.
Енн Бенкрофт, уроджена Анна Марія Луїза Італьяно, народилась в Бронксі, Нью-Йорк, в родині італійський емігрантів: телефонного оператора Майкла Італьяно (1906—2001) та швачки Мілдред ДіНаполі (1908—2010). Енн спершу отримала католицьке виховання та закінчила середню школу в Бронксі в 1948 році, а потім навчалась в Американській академії драматичного мистецтва та в Акторській студії Лі Страсберга в Нью-Йорку.
Кар'єра
Початок акторської кар'єри Енн Бенкрофт в Голлівуді не був блискучим: вона покинула Голлівуд через погану якість ролей і повернувся в Нью-Йорк. У 1952 році акторка підписала контракт з компанією "20th Century Fox''" і стала зніматися на телебаченні під псевдонімом Анна Марно. Та для кіно такий псевдонім був дуже специфічним і кіностудія запропонувала Енн на вибір кілька псевдонімів і вона вибрала Бенкрофт, що здалося дівчині благородним.