Дін Рід

В шкільні роки він активно займався аматорським спортом, головним чином плаванням та бігом на великі дистанції, був чемпіоном свого штату серед юнаків. У 1958 році приїхав до Каліфорнії і підписав контракт з музичною студією Capitol Records. Студія забезпечила йому рекламу, він став співаком, записав декілька платівок, з'являвся на національному телебаченні і здобув певну популярність. Проте справді популярними його пісні стали в Південній Америці. Після кількох дуже успішних гастролей по країнах Латинської Америки він вирішив залишитися в Аргентині. Там він записував альбоми, знімався у фільмах і вів свою власну телепередачу. Але його ліві погляди і політична активність (зокрема, Рід виступав за заборону ядерної зброї, проти війни у В'єтнамі, влаштовував концерти, весь збір від яких йшов ув'язненим) не подобалися правим силам Аргентини, і під їх тиском в 1966 році Дін Рід був вимушений виїхати з країни. Кілька років він прожив в Римі, де активно знімався в так званих "спагетті-вестернах" —- "ковбойських" фільмах про американський Дикий Захід італійського виробництва. Пізніше почав зніматися в СРСР і країнах Східної Європи, де також користувався великою популярністю (вперше приїхав в СРСР у 1965 році).

В 1971 році опублікував критичного "відкритого листа" Олександру Солженіцину (якого тоді цькували в СРСР КДБ ЦК КПРС та радянські змі), в якому докоряв письменника-дисидента та колишнього зека у неразумінні "переваг соціалізму" та "непатріотизмі". Цей лист був широко надрукований у радянських газетах.

З 1973 року Дін Рід перебрався до НДР, де одружився на східно-німецькій акторці Ренате Блюме (у шлюбі Ренате Блюме-Рід), яка як стало пізніш відомо мала тісні стосунки із Штазі, та оселився в особняку на березі Зойтенського озера у фешенебельному передмісті Східного Берліну.

Він продовжував співати, зніматися у кіно, а також знімав власні фільми, не полишаючи і політичної діяльності. Найвідомішим його фільмом став "Співак" — біографічний фільм про чилійського друга Діна Ріда, співака Віктора Хару, який був убитий піночетівцями після військового перевороту в Чилі 1973-го року.

Незважаючи на свої ліві переконання (сам Рід називав себе "марксистом"), Дін Рід ніколи не вступав в комуністичну партію (зокрема в країні свого постійного мешкання —- соціалістичній НДР) і завжди підкреслював свою любов до США.

Смерть

Останній виступ співака відбувся у квітні 1986 — це було інтерв'ю телепрограмі "60 Хвилин" американського телеканалу CBS, в якому Рід в черговий раз захищав Берлінський мур та звинуватив президента Рональда Рейгана в "державному тероризмі".

13 червня 1986 року його було знайдено мертвим в озері на мілководді неподалік від його вілли в Східному Берліні. Спочатку були поширені плітки, що він "утонув". Ця версія мала мало спільного з реальністю — було широковідомо з 17 років Рід був чемпіоном по плаванню і завжди почував себе в воді "як риба". Згодом з'явилася "офіційна інформація" про те, що співак був знайдений з перерізаними артеріями на великою дозою таблеток снодійного в шлунку. Також була пред'явлена "передсмертна записка" на 15 аркушах, чомусь написана нерівними великими літерами. Сім'я співака не вірила у версію "самогубство" і вважала, що його вбила служба безпеки НДР Штазі. Незадовго до смерті співак поділився з друзями своїм бажанням повернутися до США. В розсекречених архівах Штазі дослідники знайшли документи негласного нагляду за Рідом лише до 1977 року, решта виявилася "втраченою".