Ауре Атіка

Народилася 12 липня 1970 року в місті Ештуріл, Португалія, і виросла в Парижі. Вона донька кінооператора Мішеля Фурньє і акторки марокканського походження Оде Атіки Біттон. Коли Ор було всього 9 років, вона з'явилася в епізоді фільму Жанни Моро "Дівчина-підліток" (фр. L'Adolescente). Проте дівчина не замислювалася про кар'єру акторки: в дитинстві вона мріяла стати аукціоністом або журналісткою. Закінчивши школу, вона деякий час вивчала юриспруденцію, потім навчалася в університеті історії мистецтв "Еколь дю Лувр" і перепробувала масу різних занять.

У 1992 році Ор отримала невелику роль у фільмі Віржині Тевне "Сему досить" ("Same Suffit"), після того, як випадково була помічена агентом з підбору акторів й була запрошена на кастинг. Продовжуючи ходити на кастинги, Ор записалася на акторські курси Бланш Салан, а також почала відвідувати заняття в акторській школі "Курси Флоран".

У 1997 році Ор Атіка здобула популярність завдяки ролі Каріни в комедії Тома Жило "Рецепт від бідності". Комедія про патологічного брехуна мала чималий успіх, і в 2001 році відбулася прем'єра сиквела — "Це правда, якщо я брешу". Також у 1997 році Атіка виконала головну роль у фільмі Еріка Рошана "Хай живе республіка!", а в 1998 знялася в комедії "Красуні" Аріеля Зейтуна.

У 2000 році Атіка, яка до цього грала переважно комедійні ролі, змогла розкрити нові грані свого таланту в драмі "Помилка Вольтера" — дебютному фільмі Абделатіфа Кешиша. Потім вона виконала низку яскравих ролей в авторських фільмах, таких, як "І моє серце завмерло" Жака Одіара (2005) та "Заповіт" (2004) Хассана Легзулі, зйомки якого проходили в Марокко — країні предків Ор Атіки.

У 2000-і роки акторка була затребувана і в комерційному кіно. Вона взяла участь в екшн-трилері "Інкасатор" (2004), романтичній комедії "Який ти прекрасний!" (2006), дія якої розгортається в одній з єврейських громад Парижа, а також зіграла роль арабської принцеси Аль-Тарук в пародійному шпигунському бойовику "Агент 117: Каїр — шпигунське гніздо" (2006). У 2007 році Ор Атіка знялося в комедії Марка Фетуссі "Життя артиста" разом з Сандрін Кіберлен і Дені Подалідесом, у 2008-му зіграла головну роль у стрічці Катрін Кастель "48 годин на добу".

У 2003 году Ор Атіка дебютуваля як режисерка, знавши іронічну короткометражку під назвою "Для чого треба голосувати за екологію", яка завоювала премію Міжнародного кінофестивалю жінок-режисерів у Кретеї, а в 2007-му — стрічку "Про кохання".

Серед робіт Ор Атіки 2000-х років — ролі в драмі "Версаль" (2008), в якій також взяв участь Гійом Депардьє, і в мелодрамі "Мадемуазель Шамбон" (2009), за роль Анни-Марії в якому, акторка була номінована на французьку національну кінопремію "Сезар" у категорії "Найкраща акторка другого плану".

У 2010 році Ор Атіка знялася в соціальній комедії Марка Фетуссі "Копакабана", де її партнерками по знімальному майданчику були Ізабель Юппер і Лоліта Шамма.

Особисте життя
Ауре Атика підтримує романтичні стосунки з музикантом і ді-джеєм Філіппом Здаром. У 2002 році у пари народилася донька Анжеліка.