Аліда Валлі

Аліда Валлі (справжнє ім'я Аліда Марія Лаура Альтенбургер баронеса фон Маркенштейн і Фрауенберг; італ. Alida Valli, 31 травня 1921, Пула — 22 квітня 2006, Рим) — одна з найяскравіших "зірок" повоєнного італійського кінематографа.

Життєпис
Справжнє ім'я та прізвище — Аліда Марія Лаура Альтенбургер баронеса фон Маркенштейн і Фрауенберг (нім. Alida Maria Laura Altenburger baroness von Marckenstein und Frauenberg). Народилася в сім'ї австрійського барона, журналіста, професора філософії й матері — італійки.

У кіно дебютувала в 1934 році у віці 13-річному віці. У 1936 році зіграла роль дівчинки у фільмі режисера Е. Гуацонні "Два сержанти". Навчалася в Експериментальному кіноцентрі в Римі. Грала в другорядних фільмах, але зуміла стати однією з популярних актрис передвоєнного італійського кіно. Незвичайна, яскрава й загадкова краса актриси відразу ж привернула увагу кінематографістів. Отримала Кубок Вольпі на МКФ у Венеції за роль Луїзи Ріггі Майрон у фільмі Маріо Сольдаті "Маленький старовинний світ" (1941). Психологічно точно створила образ Євгенії Гранде в екранізації однойменного роману Бальзака (1947, Премія "Срібна стрічка", 1947).

У 1947—1951 роках працювала в Голлівуді, куди іммігрували з фашистської Італії разом із чоловіком Оскаром Де Мейо. Виконала головну роль Маддалене Анни Парадайн у трилері Альфреда Хічкока "Справа Парадайна" (1947), зіграла у фільмі Керола Ріда "Третя людина" (1949).

У США Аліда Валлі зіграла в чотирьох фільмах. Її називали другою Гретою Гарбо. Одну зі своїх найкращих ролей — трагедійний образ графині Лівія Серп'єрі, аристократки, яка зрадила батьківщину через любов до австрійського офіцера — окупанту, виконала в історичній мелодрамі Лукіно Вісконті "Почуття" (1954).

У 1964 році номінувалася на "Золотий глобус" за роль італійки у фільмі мексиканського режисера Ізмаеля Родрігеса "Паперовий чоловічок" (1963). Значні ролі Аліда Валлі: Тереза в драмі режисера Анрі Кольпіт "Настільки довга відсутність" (1961), Ірма у фільмі Мікеланджело Антоніоні "Крик/Розпач" (1957), Меропа в картині П'єра Паоло Пазоліні "Цар Едіп" (1967). Аліда Валлі створила справді реалістичні, масштабні і глибокі образи у фільмах видатного італійського режисера Бернардо Бертолуччі: Драйф у любовній драмі "Стратегія павука" (1970), синьйора Пьоцці в історичному полотні "Двадцяте століття" (1976), мати Джузеппе в драмі "Місяць" (1979).

Останньою роллю Аліда Валлі в кіно стала дена Каталіна у фільмі "Святий тиждень" (2002) іспанського режисера Пепе Данкара.

Родина
1944 року вийшла заміж за Оскара де Мехо. Мала двоє синів.

Актор Карло Де Мейо — син Аліди Валлі, актор і режисер П'єрпаоло Де Мейо — онук Аліди Валлі.