Олександр Абдулов

Народився в театральній сім'ї. Батько був режисером театру у Фергані, мати працювала в театрі гримером. Хоча на театральну сцену вперше вийшов ще в п'ятирічному віці, до акторської кар'єри не прагнув — в школі займався спортом, захоплювався музикою. За наполяганням батька намагався вступити після школи в театральне училище імені Щепкіна, але не вступив, тому, повернувшись з Москви, успішно склав іспити на факультет фізкультури місцевого педінституту. Проте, через рік знов поїхав до Москви і вступив в ГИТИС (рос.), на курс Й.М. Раєвського.

У кіно дебютував як актор в 1974 році, ще студентом зіграв маленьку роль десантника Козлова у фільмі Михайла Пташука "Про Вітю, про Машу і морську піхоту". У 1975 році гру в дипломній виставі відзначив головний режисер Московського театру імені Ленінського комсомолу ("Ленком") Марк Захаров і запросив молодого актора в трупу. Відтоді ім'я Олександра Абдулова нерозривно пов'язане з театром Захарова. У числі найвідоміших театральних робіт Абдулова — роль у знаменитій "ленкомівській" виставі "Юнона і Авось". За роль у виставі "Варвар і Єретик" він удостоївся премії "Кришталевий Турандот" і премії фонду Станіславського.

Кінокар'єра молодого актора розпочалася в середині 70-х. Проте широка популярність прийшла до лише після ролі Ведмедя в телевізійному фільмі "Звичайне диво" (1978), поставленого Марком Захаровим за однойменною п'єсою Євгена Шварца. Новим успіхом стала мелодрама Павла Арсенова за п'єсою А. Володіна "З коханими не розлучайтеся" (1979), в якій Абдулов грав головну чоловічу роль — Миті, а головну жіночу роль виконала його тодішня дружина — Ірина Алферова. Неабиякий дар дозволяв Олександру Абдулову з рівним успіхом виконувати різнопланові ролі, знімаючись в картинах різних жанрів і у різних режисерів.

Серед найвідоміших акторських робіт — Микита в "Карнавалі" Тетяни Ліознової, вбивця Робер з ексцентричного детектива Алли Сурикової "Шукайте жінку", ліричний герой Іван з "Чарівників". Артист широкого творчого діапазону, Олександр Абдулов знімався в комедіях ("За прекрасних пані!", "Формула кохання"), в драмах ("Бережи мене, мій талісман!" і "Леді Макбет Мценського повіту" Романа Балаяна, "Над темною водою" Дмитра Месхієва), в кримінально-пригодницьких ("Таємниці мадам Вонг") та детективних картинах ("Десять негритят" Станіслава Говорухіна), в історико-костюмних стрічках ("Гардемарини, вперед!" Світлани Дружиніної).

Особливо слід виділити роботи Олександра Абдулова у фільмах Марка Захарова, які відразу полюбилися глядачеві, і в картинах Сергія Соловйова, що стали помітною подією кіно рубежу 80-90-х років. У 1991 році почалася співпраця Абдулова з режисером Віктором Сергєєвим, і їх перший фільм, крутійський детектив "Геній", виявився однією з найцікавіших картин тих років і увійшов до числа лідерів відеопрокату вітчизняних фільмів; не пройшла непоміченою і кримінальна мелодрама "Дивні чоловіки Семенової Катерини", де разом з Олександром Абдуловим знялися Наталія Фіссон і Андрій Соколов. Але інший фільм Віктора Сергєєва "Шизофренія", для якого Абдулов сам написав сценарій, а консультантом був Олександр Коржаков, що вийшов на екрани в 1997 році, не став відкриттям, як це було з "Генієм".

Досить часто брав участь в журі Вищої ліги КВН.

У вересні 2007 року Олександру Абдулову був поставлений діагноз — "четверта стадія раку легенів".

Також березня цього ж року він їхав з гастролями у Київ. Тоді він не здогадувався, що бачиться із улюбленим українським глядечем останній раз, і гастролі ці - теж останні. Всі не думали, що це остання зустріч з улюбленним актором. Через півроку - дізнаються.

3 січня 2008 року в 7:20 за московським часом Олександр Абдулов помер у центрі серцево-судинної хірургії імені Бакульова.

У лютому 2008 року планував повернутися на сцену Ленкому і зіграти Кочкарьова у виставі "Женитьба".

5 січня похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.