Фільми 1990-х, які хочеться переглянути ще раз

Українське кіно 1990-х – справжнє мистецтво, яке вимірює культурний пульс нації того часу. Що розповідали у кіно 30 років тому, чому в ньому пульсує життя дотепер, які тодішні режисери були найпомітнішими – читайте у нашому матеріалі.

На яких історіях ґрунтуються фільми з 1991 по 1999 року? Редакція Кіно 24 згадала про ті стрічки, які мали важливе історичне значення, – зокрема фільми про Голодомор, аварію на Чорнобильській АЕС тощо. Ексклюзивні фото, кінохроніки, документальні кінопортрети, історії свідків непростого минулого, щоденники іноземців, які бачили, як ми живемо – в українських фільмах 90-х.

Режисери та сценаристи у 90-х хотіли максимально відтворити реалії нашого життя. Зокрема, вони показали світові найболючіший етап життя українців – Голодомор, який створили в 1932 – 1933 роках. Адже світ не знав про нашу історію, допоки не почали знімати про неї фільми.

Голод-33, 1991 рік
Режисер: Олесь Янчук
Сценаристи: Василь Барка, Сергій Дяченко, Лесь Танюк
У головних ролях: Галина Сулима, Георгій Морозюк, Олексій Горбунов, Максимко Коваль
Особливість фільму: перша повнометражка Олеся Янчука, який знімав стрічку, не боячись санкцій з боку радянської влади. Стрічка – чорно-біла екранізація "Жовтого князя" Василя Барки.

У центрі історії – життя українців у такі врожайні, але голодні роки. У людей не залишилося нічого. Московський указ 1932 року коштував життя населенню. Люди їли мишей, бур’яни, згодом почав відбуватися канібалізм. Фільм розкаже історію про просту селянську сім’ю, які зазнала від голоду значних втрат.

Міжнародне визнання: у 2009 році стрічка отримала приз Анрі Ланглуа на Венеційському кінофестивалі.

Відомо, що першим фільмом про Голодомор уже незалежної України стала стрічка "Українська ніч 33-го" 1994 – 1998 років, яка має чотири епізоди.

Кисневий голод, 1991 рік
Режисер: Андрій Дончик
Сценаристи: Юрій Андрухович, Андрій Дончик
У головних ролях: Тарас Денисенко, Олег Масленніков, Віктор Степанов, Олексій Горбунов
Особливість фільму: "Кисневий голод" – одна із перших стрічок доби Незалежності та єдина картина Андрія Дончика. Сценарій ґрунтується на спогадах молодого Юрія Андруховича та режисера Андрія Дончика про службу в армії. Фільм знімали три роки.

У центрі історії – армія. "Діди" знущаються з молодих армійців – така, на жаль, традиція. Втім, серед солдатів є той, якому не однаково, який не готовий терпіти знущання, який намагається відстоювати свою гідність. Але його позиція призводить до ще більшої агресії в "дідів". Рядовому Білику доведеться пройти справжнє випробування на стійкість.

Міжнародне визнання: в 1992 році "Кисневий голод" показали на Венеційському кінофестивалі. У програмі "Тиждень критики" фільм здобув Приз асоціації італійських кінокритиків. Пізніше стрічку оцінили на Міжнародному кінофестивалі в Салоніках, де Тарас Денисенко переміг у номінації "Найкраща чоловіча роль".

Жоден з українців не міг повірити у те, що весна в Чорнобилі 1986 року назавжди буде позначена чорним кольором у календарі. Це велика трагедія, що вплинула на всі, без виключення, сфери нашого життя. Щоби показати трагічну історію з різних ракурсів, режисери та сценаристи створювали документальні фільми, пронизані гіркою правдою.

Розпад, 1990 рік
Режисер: Михайло Бєліков
Сценаристи: Михайло Бєліков, Олег Приходько
У головних ролях: Сергій Шакуров, Тетяна Кочемасова, Георгій Дрозд, Олексій Серебряков
Чому варто переглянути: перший художній фільм про аварію на Чорнобильській АЕС.

У центрі історії – журналіст Олександр Журавльов, який приїжджає додому в Київ за день до катастрофи в Чорнобилі. Він навіть не підозрює, що завтрішній день стане найсумнішим і його життя розділиться на "до" й "після". Олександр як журналіст шукає будь-які методи, щоб показати справжню картину дійства.

Міжнародне визнання: в 1990 році фільм здобув золоту медаль на Венеційському кінофестивалі. Того ж року стрічка із гран-прі приїхала додому з кінофестивалю в Іспанії.

Попри нелегке життя 1990-х, кожен мав право на усмішки. Адже, як би це типово не звучало, сміх допомагає жити – витримувати важкі періоди, надіятися на ліпше майбутнє й хоч трішки, але почуватися в безпеці.

Чутливий міліціонер, 1992 рік
Режисер: Кіра Муратова
Сценаристи: Кіра Муратова, Євгеній Голубенко
У головних ролях: Ніколай Шатохін, Ірина Коваленко, Наталя Раллева, Дарія Коваль
Особливість фільму: перша пострадянська стрічка Кіри Муратової. Режисерка зняла її спільними зусиллями із Францією, де, власне, до 2019 року зберігалась копія картини.

У центрі історії – життя типового на той час міліціонера, який знайшов у капусті дитину. З суворого службовця чоловік перетворюється на інфантильного батька з радянським стереотипним мисленням, допоки дитину не забрала лікарка. Легка, абсурдна, іронічна комедія змусить вас посміятися від душі.

Міжнародне визнання: в 1992 році стрічка була номінована в категорії "Найкращий фільм", однак не здобула "Золотого Лева".

Шамара, 1994 рік
Режисер: Наталія Андрейченко
Сценаристка: Світлана Василенко
У головних ролях: Ірина Цимбал, Леонід Бухтіяров, Анжеліка Неволіна, Тамара Плашенко, Анна Альгуліна
Особливість фільму: йдеться про нового персонажа-жінку в кіно – Шамару, незвичайну, брутальну дівчину, яка знаходить спільну мову із зеками або дітьми.

У центрі історії – життя Шамари, яку сусіди називають "шалавою". Насправді вона любить свободу та страждає через муки кохання до в’язня Устима, який одного разу її зґвалтував. Щоб уникнути покарання – одружився з нею. Вона все ж вважає його своїм чоловіком, а він її "відьмою".

Сергій Параджанов. Відвідини, 1994 рік
Режисер: Анатолій Сирих
Факти: знявши фільм про Параджанова, Сирих створив серію документальних портретів митців 1960-х і власний жанр документалістики, у якому поєднуються музика, література та візуальний матеріал.

До серії документальних портретів митців 60-х увійшли кінозамальовки Сириха про:

Григорія Гавриленка;
Валентина Сильвестрова;
Ґеннадія Айґі;
Валерія Ламаху.
У центрі історії – портрет Сергія Параджанова. Восени 1988 року в Тбілісі Анатолій Сирих зустрівся з режисером, який заборонив знімати його на камеру. Харизматичний і втомлений, Сергій не хотів говорити про мистецтво, натомість розказав, як у нього зранку з горла пішла кров. Згодом погодився говорити і згадав про найбільш неприємні моменти зі свого життя. Зокрема обвинувачення в гомосексуальності, переслідування та залякування. Під час відвідин Анатолій Сирих показав режисерові кадри з виставки, присвяченої Параджанову, та світлини з картини "Київські фрески", плакати з фільму "Тіні забутих предків". Наприкінці розмови Параджанов сказав, що "державі він буде потрібен лише тоді, коли опиниться в труні". Слова стали пророчими. Через два роки, в 1990 році, він назавжди заплющив очі, а його постать увійшла до пантеону найважливіших режисерів як в Україні, так і за кордоном.

Три історії, 1997 рік
Режисер: Кіра Муратова
Сценаристи: Ігор Божко, Рената Литвинова, Віра Сторожева , Євген Голубенко
У головних ролях: Сергій Маковецький, Рената Литвинова, Олег Табаков, Леонід Кушнір
Факти: у сценарії першого фільму із циклу "кримінальних" – історії друзів режисерки. Кіра запропонувала їм подумати над темою вбивства. "Три історії" – кризове кіно, грошей не вистачало, у ролях – переважно російські актори.

У центрі історії – три випадки вбивства, у яких – жахливі кадри одеських вулиць та моторошні жарти, від яких не смішно:

Котельня №6 – про підозрілу довгу скриню, яку везуть у Котельню.
Офелія – про красиву дівчину Офу, яка працює в архіві лікарні. Вона обожнює дітей, проте ненавидить жінок та чоловіків. Офа прискіпливо стежить за дітьми, від яких відмовляються матері.
Дівчинка та смерть – історія про молодість та старість. Дівчинка розуміє лише одне: якщо дідусь з інвалідністю помре, вона житиме в його кімнаті.

Інші фільми Кіри Муратової:

"Астенічний синдром";
"Захоплення";
"Лист в Америку";
"Довгі проводи".

Цвітіння кульбаби, 1992 рік
Режисер: Олександр Ігнатуша
Сценаристи: Олег Мартіян, Олександр Ігнатуша
У головних ролях: Алєксандр Міронов, Ліга Гарнака, Анатолій Дьяченко, Олексій Горбунов
Чому варто переглянути: перша спроба показати українське село таким, як воно є. У фільмі головний герой говорить українською, мешканці центральної України – суржиком, а представники служби – російською. Саундтреком до стрічки стали пісні 1980 – 1890-х років гурту Рутенія", який 1989 року брав участь у фестивалі "Червона рута" й отримав диплом.

У центрі історії – розповідь про "нове" життя молодого хлопця Юрася після в’язниці, у якій він відсидів за хуліганство вісім років. Його рідне українське село, у повітрі якого лунає голос першого президента. Він щиро обіцяє гідне життя, свободу та інтернаціональну дружбу. Хлопець живе звичним життя, знаходить любов, однак із дівчиною із Москви. Втім, не все так легко. Рожеві окуляри йому знімає на той час міліція, яка діє за репресивною системою.

Режисери, про яких найбільше говорили у 1990-ті роки
Борис Небієрідзе;
Григорій Кохан;
Дмитро Томашпольський;
Радомир Василевський;
Микола Засєєв-Руденко;
Анатолій Іванов.

Фільмографія в період 1991 – 1999 років
1991 – 63;
1992 – 55;
1993 – 34;
1994 – 20;
1995 – 14;
1996 – 5;
1997 – 6;
1998 – 4;
1999 – 3 – найменше число від часу перших післявоєнних років.

Зважаючи на кризу 1990-х після розпаду СРСР, українське кіно в період з 1991 до 1999 років переживало не найкращі свої часи. Однак, нам є чим пишатися. Завдяки українському кіно про нас знає весь світ.