Країна, рік:Україна, Швейцарія, 2020
Жанр: драма
Режисер:Дарія Онищенко
Сценарист:Дарія Онищенко, Клаудія Лєманн
Продюсер:Клаудія Лєманн, Ігор Савиченко ... Клаудія Лєманн, Ігор Савиченко, Дмитро Кожема
Актори:Марина Кошкіна
Прем'єра в Україні:03.09.2020
Тривалість:1 год. 30 хв.
Рейтинг очікування:57% (21 голос)
Тридцятирічна вчителька української мови Ніна не може поїхати з окупованого Луганська і вимушена проходити курси перекваліфікації. У сімнадцятилітнього Андрія війна забрала рідних і він намагається "вийти на зв'язок" із зовнішнім світом, щоб нагадати Україні, що він ще існує. Дороги дівчини та юнака перетинаються, коли першого вересня Андрія забирають до відділку за український прапор на даху школи. Ризикуючи собою Ніна рятує хлопця. Між ними народжується незвичайна дружба, яка нагадує спорідненість двох душ у забутому Богом світі. Які шанси на майбутнє у людей на окупованих територіях?
Відгуки про фільм Забуті 2
Відгуки
-
О
Ольга 08.09.2020 17:10
Вчера посмотрела. Очень неоднозначное впечатление. Все время думаю об этом фильме - значит хорошее кино, раз такой эмоциональный резонанс вызвал у меня. Но, имхо, для умных думающих, не поверхностных людей. Огромный пласт проблем подняли.
Відповісти -
V
Valentyna 06.09.2020 11:11
В учительку Ніну закохався 17-річний Андрій. Тільки тому, що вона його витягла з мєнтовки? І чи будуть вони разом? Це поверховий шар цього кіно. А контекст значно ширший.
Відповісти
Дивіться також
| Морена | 100% | 9 |
| Вечори французького кіно - 2024 | 100% | 12 |
| Як спіймати холостяка | 100% | 4 |
| Тут і зараз | 67% | 9 |
| Володар перснів : Війна рогіримів | 47% | 15 |
YS
Yevhen Sadoviy 17.09.2020 13:49
Непогано.
Це не рецензія, а розширений відгук. Поставив 8 балів. Якби мені було зараз років 14-18 я б вибіг із кінозалу від безвиході, яка зображена на екрані, від гіркої соціальної реальності. Ще й сцени навмисно знято у відповідних умовах - то темно-брудно, то не по-білоруськи совково, то типу як непевна зима з підталим снігом, персонажі не обтяжені привітними усмішками та інтелектом. Всі дії від першої ж сцени ведуть до заглиблення в тупік. Уявляєш себе на місці героїв/героїні. Вихід звісно є, таки не закритий концтабір - як-небудь куди-небудь перебиратись на Захід або хоча б в неокуповану частину, але що там і хто там чекають їх (під час карантину і взагалі якась амба-кришка).
Справді незрозуміла мотивація, заявленого в описі сюжету, кохання учня до вчительки (Ніни). Гормони і стресовий адреналін під час перебування кілька годин наодинці у схованці від патрулів під час порушення комендантської години? А її "алаверди"? Задумане поле для широких роздумів?
Ще одна придирка-причіпка. Відпускають хлопця, вона стоїть біля райвідділу.. .Солженіцин писав про ГУЛАГ, що саме ця тортура ламає будь-яку жінку і вона підписує і погоджується на все і залишається зламаною.... А тут відійшли, всплакнула, говорять про щось, вранці вдома задовільно тримається з чоловіком.
Загалом фільм влучно показав як невідомо якою амбіцією мотивоване рішення якогось чи суркова чи їхнє колективне призводить до тектанічних зрушень-порушень життя мільйонів простих людей, вивертає на саму гору шаріковських decisionmakers з автоматом на плечі та їхньою безкарністю.
Рецензія була корисною?