Страна, год:Украина, Швейцария, 2020
Жанр: драма
Режиссёр:Дарья Онищенко
Сценарист:Дарья Онищенко, Клаудия Леманн
Продюсер:Клаудия Леманн, Игорь Савиченко ... Клаудия Леманн, Игорь Савиченко, Дмитрий Кожема
Актёры:Марина Кошкина
Премьера в Украине:03.09.2020
Продолжительность:1 ч. 30 мин.
Рейтинг ожидания:57% (21 голос)
Тридцатилетняя учительница украинского языка Нина не может уехать из оккупированного Луганска и вынуждена проходить курсы переквалификации. У семнадцатилетнего Андрея война забрала родных и он пытается "выйти на связь" с внешним миром, чтобы напомнить Украине, что он еще существует. Дороги девушки и юноши пересекаются, когда первого сентября Андрея забирают в участок за украинский флаг на крыше школы. Рискуя собой Нина спасает парня. Между ними рождается необычная дружба, которая напоминает родство двух душ в забытом Богом мире. Какие шансы на будущее у людей на оккупированных территориях?
Отзывы о фильме Забытые 2
Комментарии
-
О
Ольга 08.09.2020 17:10
Вчера посмотрела. Очень неоднозначное впечатление. Все время думаю об этом фильме - значит хорошее кино, раз такой эмоциональный резонанс вызвал у меня. Но, имхо, для умных думающих, не поверхностных людей. Огромный пласт проблем подняли.
Ответить -
V
Valentyna 06.09.2020 11:11
В учительку Ніну закохався 17-річний Андрій. Тільки тому, що вона його витягла з мєнтовки? І чи будуть вони разом? Це поверховий шар цього кіно. А контекст значно ширший.
Ответить
Смотрите также
| Морена | 100% | 10 |
| Вечера французского кино - 2024 | 100% | 15 |
| Как поймать холостяка | 100% | 5 |
| Здесь и сейчас | 67% | 9 |
| Властелин колец: Война рохирримов | 50% | 16 |
YS
Yevhen Sadoviy 17.09.2020 13:49
Непогано.
Це не рецензія, а розширений відгук. Поставив 8 балів. Якби мені було зараз років 14-18 я б вибіг із кінозалу від безвиході, яка зображена на екрані, від гіркої соціальної реальності. Ще й сцени навмисно знято у відповідних умовах - то темно-брудно, то не по-білоруськи совково, то типу як непевна зима з підталим снігом, персонажі не обтяжені привітними усмішками та інтелектом. Всі дії від першої ж сцени ведуть до заглиблення в тупік. Уявляєш себе на місці героїв/героїні. Вихід звісно є, таки не закритий концтабір - як-небудь куди-небудь перебиратись на Захід або хоча б в неокуповану частину, але що там і хто там чекають їх (під час карантину і взагалі якась амба-кришка).
Справді незрозуміла мотивація, заявленого в описі сюжету, кохання учня до вчительки (Ніни). Гормони і стресовий адреналін під час перебування кілька годин наодинці у схованці від патрулів під час порушення комендантської години? А її "алаверди"? Задумане поле для широких роздумів?
Ще одна придирка-причіпка. Відпускають хлопця, вона стоїть біля райвідділу.. .Солженіцин писав про ГУЛАГ, що саме ця тортура ламає будь-яку жінку і вона підписує і погоджується на все і залишається зламаною.... А тут відійшли, всплакнула, говорять про щось, вранці вдома задовільно тримається з чоловіком.
Загалом фільм влучно показав як невідомо якою амбіцією мотивоване рішення якогось чи суркова чи їхнє колективне призводить до тектанічних зрушень-порушень життя мільйонів простих людей, вивертає на саму гору шаріковських decisionmakers з автоматом на плечі та їхньою безкарністю.
Рецензия была полезной?