Країна, рік:Україна, 2020
Жанр: історичний, екшн
Режисер:Олександр Денисенко
Сценарист:Олександр Денисенко
Продюсер:
Актори:Борис Орлов
Прем'єра в Україні:24.09.2020
Тривалість:2 год.
Рейтинг очікування:74% (66 голосів)
"Тарас. Повернення" - це неймовірна костюмована екранізація однойменного роману Олександра Денисенко. У фільмі зроблений акцент на останні місяці перебування Тараса Шевченка в казахстанському засланні. Тим літом поета заслали на військову службу до російської царської армії та йому приходить повідомлення від друзів з Петербурга: його помилував особисто цар Олександр II. Проте військове керівництво Новопетровського форту не квапиться повідомляти Тарасу про це і видавати указ про звільнення. Секретний агент з Петербурга намагається зробити все, щоб Шевченко залишився тут назавжди.
Відгуки про фільм Тарас. Повернення 5
Відгуки
-
Х
Христина 08.02.2021 19:47
Чудовий художній фільм(недокументальний!), який варто переглянути хочаб для естетичного задоволення. А далі, при бажанні, можна зануритися в історичні події вивчаючи їх. Гарна робота режисера, акторів, оператора і всієї команди. Рекомендую!
Відповісти -
О
Ольга 04.11.2020 14:32
Мабуть, тут Шевченка показали найближче до того, яким він був в реальності на засланні - не сумним дідом у смушевій шапці, але й не тим, хто цілодобово думав про неньку-Україну. Йому там попросту треба бул вижити, ще й лишитися людиною. Фільм красивий.
Відповісти -
В
Вадим 28.10.2020 13:41
Мало того, що фільм не пов'язаний з історією, так ще й жахливо нудний! Особисто мені не цікаво було дивитися стрічку про горе-письменника, який був *патріотом на відстані*. Марно витрачені 2 години життя.
Відповісти -
О
Олена 26.10.2020 18:24
До реальних подій цей фільм має мале відношення.
Відповісти-
О
Ольга 04.11.2020 14:26
А ви знаєте, якими були реальні події? Цього ніхто не знає. Є лише уривки свідчень.
Відповісти
-
Дивіться також
| Марія | 100% | 58 |
| Єретик | 93% | 57 |
| Ваяна 2 | 91% | 33 |
| Потяг смерті | 33% | 3 |
| Редакція | 14% | 303 |
AN
Andrey Nedzelnitsky 23.09.2020 12:53
Довгий шлях на волю
Мій шлях – шлях на волю
«Тарас. Повернення» Олександр Денисенко
Постать Тараса Шевченка – велична, масштабна серед віків, масштабна, не тільки як поета, а і художника та мислителя, значна не тільки для України, а і для цілого світу. Мабуть, тому і так важко було її змалювати і можливостями наукового пошуку, а щодо художнього – годі й говорити. Звісно, можна йти двома шляхами – або намаганням створити документальний образ, або поетичний, звернувшись до самого найголовнішого в постаті Кобзаря. Мабуть, таким шляхом і пішов режисер і сценарист Олександр Денисенко – у стрічці «Тарас. Повернення», залишаючи хрестомтійні штампи.
Власне, шлях самої стрічки був не менш драматичний, ніж сам сюжет. Будучи відзнятою у 2017 році, вона була «покладена на полку», і лише у 2019 році, 9 березня, о 18:00 в Національному музеї Тараса Шевченка була представлена публіці. Представлена на проекторі, з поганим звуком – проте і тоді знайшла свій відгук і дискусійні роздуми в глядача, так само як пощастило побачити її і автору цих рядків. Спочатку фінансуванню стрічки «в часи до Майдану» заважала принципова позиція автора щодо прохань пом’якшити картин «російської воєнищини», потім – після того, як стрічка була відзнята, конфлікт з керівництвом Держкіно. І лише зараз, з прийдешніми змінами, її шлях на екрани став відкритим, і саме на теплій атмосфері ранкового київського прес-показу 22 вересня 2019 року, журналісти київських ЗМІ могли побачити вже якісну, повноекранну версію.
…Отже, про стрічку. Фільм розповідає про останні дні заслання на Мангистау (Казахстан) - письменник вже чекає підписане помилування, проте ряд офіцерів форту і співробітник «охранки» хочуть, щоб Тарас Григорович фізично не пережив ці дні, не повернувся до Петербургу. Капітан форту Іраклiй Ускова (Юрій Шульган), його дружина – Агата, діти подружжя, – бажають бранцю добра; перший зупиняє донос, бере до свого маєтку, проте Шевченко йде у сувору казахську пустелю. Там починається його подорож – фізична і духовна, а порятунок – все ще такий далекий…
Стрічку не можна вважати в прямому сенсі детально наближеною до реальності – хоча в ній автори намагались використати реальні біографічні факти. Так, саме в цьому віддаленому форті зійшлись всі протиріччя тодішньої Російської Імперії – і воєнщина, жорстока муштра, шпіцрутени, і вже зростання ліберальної інтелігенції, серед якої було чимало офіцерів з українців і поляків (шляхтич Мостовський – Роман Луцький), які вже напряму кидали виклик неповоріткому консерватизму, і опір реакції, і життя простого народу – казахів… Можемо побачити чудові краєвиди, білі скелі Мангистау (так, величезний внесок був і казахської сторони), і відчай людей, які перебувають в «тюрмі без тюрми»… Сценарій не можна назвати цільним, в прямому значенні лінійності, ми ніби мандруємо між реальністю фізичиною і реальністю вірші Кобзаря, це яскраво відчувається в операторській манері, тим більш, що відзнятого матеріалу було набагато більше (і можливо в майбутньому нас очікує сюрприз «побачити все»). Так само, в ній є пару епізодів, які важко назвати логічними, проте на загальне враження вони не впливають.
Актори. Так, звісно це відмінна робота виконавця головної ролі актора Бориса Орлова, що зміг відчути авторський задум сценарію, власне не забронзовілий образ Кобзаря, що так часто і залишився в офіційній площині, а образ філософа, образ в якому зійшлась сувора реальність солдатчини і його вільний політ думок. Цікаві також герої і антигерої, епізодичні ролі що їх зіграв Богдан Бенюк, втіливший образ федфебеля, і звичайно складний, проте милосердний образ жінки коменданта – Агати (акторка Ганна Топчій)
Як висновок. Попри складний шлях, стрічка знайшла свій шлях до глядача, вона стартує на понад 145 екранах, її творці доклали усіх зусиль, щоб донести її і до мешканців тих міст, де нема кінотеатрів. Її важко радити як розважальну, проте всім тим, кому цікавий образ Тараса Шевченка як живої людини, сприймуть її з цікавістю і вдячністю
Недзельницький Андрій
Рецензія була корисною?