Олександр Денисенко

У 1981 році закінчив акторський факультет Всесоюзного інституту кінематографії у Москві. Згодом — кінорежисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Поставив фільми: "Що записано в книгу життя" (лауреат Міжнародного кінофестивалю Матері — Ізраїль, Хайфа, 1989 р., та Всесоюзного фестивалю "Дебют" — Москва, 1989 р.), "Повіяв вітер січовий", "…І почалась революція", "П'ятий рік: пробудження", "Замість Бога" та інші. Як актор зіграв ролі у фільмах: "Високий перевал" (Ґран-прі Міжнародного фестивалю "Молодість", 1982 р.), "Легенда про княгиню Ольгу", "Помилуй і прости", "Совість", "Казки старого Арбату", "У привидів у полоні", "Українська вендета", "Сльози крапали" та інших. Автор низки романів, повістей, оповідань та кіносценаріїв.

Біографія
Народився 5 вересня 1958 року у місті Києві у родині кінорежисера, Народного артиста України, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка Денисенка Володимира Терентійовича, і актриси, Народної артистки України Наум Наталії Михайлівни.

У 1975 році закінчив київську середню школу № 92 ім. Івана Франка і вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на факультет кібернетики. Впродовж навчання на факультеті, вже перебуваючи на другому курсі, створив студентський аматорський театральний гурток під назвою "Біля колон" і поставив два спектаклі "Двадцять хвилин з ангелом" за О.Вампіловим та "Міщанин у дворянстві" за Ж. Мольєром.

У 1978 році вступив на акторський факультет Всесоюзного інституту кінематографії у Москві на курс Народного артиста СРСР Сергія Бондарчука, який закінчив у 1981 році.

У 1981—2002 рр. (з перервами) — режисер і актор на кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

Починаючи від 8-го березня 2000 року до 3-го серпня 2005-го року працював на телекомпанії "Київ" як автор і ведучий щоденної телепрограми "Кіносалон Олександра Денисенка", автор та диктор анонсів кінофільмів та завідувач відділу кінопрограм. Визначав творчі напрямки кіномовлення телеканалу.

Директор студії "Укртелефільм" (1994—1995 рр.)

Директор з творчих питань телекомпанії "Глас" (2005—2010 рр.)

Заступник директора радіо "Культура" Українського радіо (УР-3) (2010 р. — до жовтня 2014 р.).

Директор радіо "Культура" Українського радіо (УР-3) — (з жовтня 2014 р. — до нинішнього часу).

Акторська та виконавська діяльність
З 1981 до 1988 року працював на кіностудії ім. Олександра Довженка актором. Знявся у двадцяти п'яти картинах переважно у головних ролях або ролях другого плану у відомих режисерів: Георгія Данелії, Савви Куліша[ru], Юрія Іллєнка, Олександра Муратова, Бориса Івченка, Ігоря Негреску, Олега Бійми та інших. Як актор виконав ролі у фільмах: "Високий перевал", "Легенда про княгиню Ольгу", "Казки старого Арбату", "У привидів у полоні", "Помилуй і прости", "Совість", "Українська вендета", "Сльози крапали", "Провал операції "Велика ведмедиця"", "Острів любові", "Раптовий викид", "Скарга", "Шевченко. Заповіт", "Троянський Спас" та ін.

За роль Гарвасія Доцьо у фільмі "Високий перевал" був удостоєний гран-прі Міжнародного фестивалю "Молодість" у 1982 р.

Режисерська діяльність
Після здобуття режисерської освіти і закінчення кафедри режисури кіно та телебачення кінофакультета Київського театрального інституту у 1988 році, на якому вчився не полишаючи акторської діяльності, працював одночасно на тій же студії ім. О. Довженка як і режисер-постановник.

У 1988 році на кіностудії ім. О.Довженка як режисер-постановник і сценарист зняв художній фільм "Що записано у книгу життя" за Михайлом Коцюбинським. Фільм "Що записано в книгу життя" — лауреат міжнародного кінофестивалю Матері (Ізраїль, м. Хайфа) — 1989 р. та Всесоюзного фестивалю "Дебют" (м. Москва) — 1989 р.

У 1989 році був режисером відновлення і нової редакції "репресованого" художнього кінофільму "Совість" (автори фільму: В. Денисенко та В. Земляк).

У 1992 році, у зв'язку з тим, що в Україні практично припинилось кіновиробництво, працював у системі Держтелерадіо. Був автором і режисером історико-публіцистичної телепрограми "VADE ME CUM" на студії "Укртелефільм".

1993 року перейшов на роботу до Національної кінематеки України як режисер-постановник 2-ї категорії, а потім — 1-ї категорії. Під час роботи у кінематеці обіймав посади зав. відділу та продюсера кіновідеолітопису. Зняв науково-популярні фільми: "Повіяв вітер січовий", "…І почалась революція", "1905-й рік: пробудження".

З 1994 по 1998 рік працював головним режисером ТВО "Культура", директором ТВО "Образ", директором студії "Укртелефільм" та старшим режисером ТВО "Відродження" у системі Держтелерадіо та Національної телекомпанії України. Був автором телепрограм "TV-історії", "Парадокси історії" та інших.

У 1996 році зняв, як режисер і сценарист, документальний фільм про більшовицький терор — "Замість Бога". У 1998 році працював головним продюсером "Українського об'єднання артистів" і як режисер-постановник поставив театралізоване шоу "АКТ-АКАДЕМІЯ" за участю театральних акторів з усіх театрів м. Києва.

З 1999 року працював на кіностудії ім. О. Довженка, з 2000-го року паралельно працюючи на телеканалі "Київ", як режисер-постановник зняв документальний фільм про Києво-Могилянську Академію "Academia sempiterna" у 2003-му році та повнометражний художній фільм "Троянський Спас" у 2004 році.

Одночасно за угодою працював у театрі ім. І. Франка і поставив, як режисер, виставу за Едуардо Де Філіппо "Різдво у домі Куп'єлло" за власним перекладом у 2003 році.

у 2008 р. створив, як режисер-постановник і автор сценарію, повнометражний документальний фільм "Сумна історія Антона Чехова" (Телекомпанія "Глас").

У 2013 був режисером і сценаристом документального повнометражного фільму "Денисія. Світи Володимира Денисенка" (Національна кінематека України).

У 2015 р. створив, як режисер-постановник та автор сценарію, повнометражний художньо-документальний фільм про Тараса Шевченка "І я таки жив!". Також триває робота над кінострічкою про Тараса Шевченка "Тарас. Прощання з пустелею" (фільм присвячений життю Шевченка в останні місяці його десятирічного заслання у 1847—1857 рр.).

Літературна діяльність

З 1988 року пише прозу і друкується в українських часописах, літературних збірках та газетах. Автор романів, повістей, оповідань, кіносценаріїв та п'єс. Пише вірші, які не пропонує жодному видавництву, оскільки вважає, що майстерністю римувати мусить володіти і використовувати, як літературний тренінг, у своїй роботі кожен письменник.

Повість "Глина" опублікована у журналах "Українські проблеми" (1994. — Ч.3: перший розділ) та "Київ" (1996. — Ч.1-2: обидва розділи), повість "Потяг" опублікована у "Кур'єрі Кривбасу" (1997. — Ч. 85-86), оповідання "Запах зломленої квітки" опубліковане у "Кур'єрі Кривбасу (1994. — Ч.17), оповідання "Залізна баба" опубліковане у газеті "Нєзавісімость" українською мовою (14 червня 1996 р.). У співавторстві з Аллою Тютюнник написав повість "На шляху підземної ріки", що була надруковано на сторінках журналу "Київ" (1990. — Ч.9) та у збірці "Романи і повісті" у 1989 році. У часописі "Кур'єр Кривбасу" поміщено уривок з його роману "Комедія інстинкту" (1999. — Ч.119-120) та скорочений варіант роману "Містич" (2002. — Ч. 167—168), повість "Вітя Давида — людина ідеї" у часописі "Кур'єр Кривбасу" (2004. — Ч.188), оповідання "Великий Іван" ("Кур'єр Кривбасу" (2008. — Ч.255).

П'єса "Оксана" про останні роки життя і таємницю смерті Т. Шевченка опублікована у "Кур'єрі Кривбасу" (2002. — Ч.148) та у збірці "Наша драма" (грудень 2002 р.). Ця п'єса поставлена у Національному академічному театрі ім. І. Франка у 2003 році під назвою "Божественна самотність".

Комедія-мюзикл "Травень-вересень" опублікована у "Кур'єрі Кривбасу" (2005. — Ч.187).

Оповідання "Душа ріки" перекладене німецькою мовою й видрукуване в німецькій антології химерної літератури "Die Stimme des Grases" (2000 — Brodina Verlag), у "Кур'єрі Кривбасу", газеті "Слово", а також видане у антології "Приватна колекція" (2002. — Львів.).

У 2008 році у Літературній агенції "Піраміда" вийшла книжка прози "Душа ріки".

На початку 2009 р. у видавництві Грані-Т" вийшла друком книга "Сердечний рай, або Оксана" про останні роки життя Т. Шевченка, у основу якої покладено текст п'єси "Оксана" О. Денисенка, а також опубліковано невідомі документи з життя Т. Шевченка та коментарі істориків, мистецтвознавців та діячів культури.

Книга Олександра Денисенка "Сердечний Рай… або Оксана" одержала друге місце на VI-му Міжнародному конкурсі книги у Москві у номінації "Співдружність".

У 2009 році О. Денисенко за кіносценарій "Оксана" одержав ІІ премію всеукраїнського літературного конкурсу "Коронація слова".

У 2010 р. у видавництві "Грані-Т" вийшов роман-фентезі О. Денисенка "Межник. На грані світла і тіні".

6 березня 2012 р. О. Денисенко переміг у Всеукраїнському конкурсі літературних сценаріїв художнього фільму про Тараса Шевченка до 200-ліття від дня народження поета. За надання його сценарію "Прощання з пустелею" першого місця журі конкурсу на чолі з французьким кінокритиком Любомиром Госейко та українським кінооператором Юрієм Гармашем проголосувало одноголосно.

Автор циклу "Історія християнської Церкви", який складається зі 150 драматичних есеїв, поставлених на Українському радіо у 2012—2013 рр. і виданих окремим накладом з 6 CD-дисків у 2013 р.

Автор трьох сценаріїв літературно-драматичних радіопостановок з життя Тараса Шевченка: "Походження", "І не чорнявий, і не білявий", "О, мій сопутниче святий!", поставлених на Національному радіо у 2014 р..