Сніговик

Кривавий сніг
Скандинавська детективна традиція знаменита і широко відома у світі, - вже не одне десятиріччя. Так, у 70-х радянський читач міг ознайомитись з рядом творів шведських письменників Пера Вале та Мая Шевалля про комісара поліції Мартіна Бека – які пізніше лягли в основу серіалу. Сучасному глядачу на пострадянському просторі більш відомий шведсько-датський серіал «Міст», а зараз оглянемо (формально) британську стрічку «Сніговик» зняту шведським режисером Томасом Альфредсоном по мотивам однойменного роману (з циклу про детектива Гаррі Голе) норвезького письменника Ю. Несбе.
Отже, за сюжетом в окрузі міста Осло під час великих снігопадів орудує маніяк, що розчленовує жінок, і поряд з місцем злочину виліплює сніговика. За справу береться поліцейський детектив Гаррі Голе, що разом з обдарованою напарницею Кетрін Бретт береться за розслідування справи. Для розкриття справи герою буде потрібно перемогти свою звичку алкоголіка, розібратись з внутрішніми демонами, сімейними проблемами, і врешті-решт зіткнутись зі злом.
Власне, цю стрічку можна вважати вартою уваги за дві речі – своєрідний (хоча і позірний) зріз норвезького побуту, соціальної структури, і – основним – за чудові пейзажі Норвегії, величні і суворі. Динаміка фільму, нажаль, все ж бажає бути кращою – досить розтягнутий час розкачки, намагання припасувти вторинні сюжетні лінії часто виходить досить недолугою – наприклад, сюжетна лінія багатія Арві Степа (актор Дж. К. Сіммонс), або намаганням зробити більш рел‘єфною історію детектива Герт Рафто (Вел Кілмер).
Гра акторів дещо «витягує» картину, в деякий мірі нівелюючи вади сценарію (так, з огляду знайомих з книгою, багато її плюсів – так і не були реалізовані). Майкл Фассбендер впеневно зміг розкрити суперечливу натуру свого героя, що впав у темряву залежності від алкоголю – і його повернення ентузіазму. Ще більш яскраво виглядає Ребека Фергюсон в ролі амбіційної напарниці – запал якої відроджує віру впадаючого в депресію колегу. Актори другого плану виглядають досить рельєфними, складними і багатогранними персонажами, потенціал яких залишився розкритим далеко не повністю. Операторська робота і звукове оформлення на достатньому рівні, окремий подяку можна винести за чудові краєвиди Норвегії – а також роботу з «міськими» планами.
Як висновок. «Сніговик» може чудово доповнити дозвілля (доречи, з українського прокату стрічка «без пояснень» була «знята») проте не може бути основною частиною, - хоча і підходить для широкого кола глядачів – з огляду того, що автори максимально відмовились від натуралізму.
Недзельницький Андрій