Тиждень швейцарського кіно - 2019

Счастливый Лазарь
Режиссером фильма является итальянка Аличе Рорвакер, которая смогла показать совсем другую Италию. Тут ожило рабство и поют песни с волынками у окна, тут делят единственный кусок хлеба и отдают самые дорогие конфеты.
Этот фильм достаточно старомоден, но смотреть его не скучно. Главный герой Лазарь, с бездонными голубыми глазами, который настолько беззащитен и податлив, что иногда вызывает жалость, а иногда умиление.
Лазарь, как и остальные герои, обитает на ферме, на земле под названием Инвиолата, в переводе с итальянского это означает "неприкосновенный", он тяжело трудится и помогает абсолютно всем, кому нужна помощь или просто достаточно сказать - "сделай это". Он находится в гуще событий и не особо выделяется от остальных героев. Хозяйка фермы Альфонсина де Луна буквально эксплуатирует людей и их рабский труд. Ее сын, юный Танкреди, не согласен с таким ходом событий и пытается противостоять матери, которая приравнивает людей к животным. Он крайне избалован и капризен и, в какой-то момент, инсценирует собственное похищение и использует Лазаря, который носит ему еду и старается немного развлечь.
Именно это похищение и послужило катализатором того, что обитатели фермы узнали, что такое реальный мир вне стен неприкосновенной земли.
Фильм Счастливый Лазарь про чудо и умение видеть и верить в хорошее, даже когда его не осталось. Этот фильм будит в нас очень разный калейдоскоп чувств, от жалости до радости, от умиления до отвращения. Это фильм-притча, который покажет возможно ли сохранить чистоту души, когда со всех сторон на тебя напирает суровая потребительская реальность.
А также, чем отличается человеческое рабство и банковское и есть ли возможность освободиться от него.

Віра і релігія
Загалом, перед оглядом цієї стрічки, думаю, необхідно звернутись до історії прокату фестивальних стрічок в Україні. Стрічка «Невинний» (Der Unschuldige)режисера Сімона Жакме демонструється в рамках «Тижня швейцарського кіно» зорганізованого компанією Артхаус Трафік, який повинен був відбутись в кінотеатрі «Київ», але в результаті конфлікту з КМДА, був перенесений на липень – у кінотеатр «Жовтень». Можна констатувати, що для авторського і фестивального кіно настануть справді важкі часи, адже тепер в Києві не буде явного центру. Єдиним виходом є загальна добра воля кінотеатрів, що, можливо, підставлять плече…
Отже, Рут живе з чоловіком і дочками в консервативній християнській громаді – і одночасно працює у дослідницькому медичному університеті. Одного разу вона зустрічає своє перше кохання – багатія Анрі Бенца – якого виправдали після п‘ятнадцяти років ув‘язнення. З юридичних причин він інсценував свою смерть – і вирішив відкритись своїй колишній коханці. Крім питання «чи винен чоловік», жінку турбує дорослішання її доньок, етичність дослідів з пересадкою голови мавпи – на роботі. І, замість співчуття у близьких, вона стикається а чи з нерозумінням, а чи бажанням «вигнати диявола» - з боку її чоловіка і сусідів по релігійному селищі.
Власне, історія підіймає багато питань – а чи віра обов‘язково потребує релігійного середовища, яке чітко регламентує усі душевні стани людини, і – одного разу прийшовши на допомогу – чи не руйнує воно особистість потім? Фільм знятий у неквапливій манері, проте тримає в напрузі і автори нам приготували зовсім непердбачувану розв‘язку.. Сумніви героїні, її колишні потаємні бажання передані через холодні кольори і таку «м‘яку» роботу з камерою… Величезна заслуга також і виконавиці головної ролі – Джудіт Хофман, і акторів другого плану.
Загалом, «Невинний» - так як і загальна підбірка – це чудовий приклад як швейцарського, так і європейського кіно взагалі, цікавий, в дечому алегоричний приклад історії взаємовідносин релігії та віри.
Недзельницький Андрій