Червоний

Лагерна опера.
Останні три роки історії країни– були важким і суперечливими і для українського кінематографу. Так, держава взялась за системну фінансову допомогу кіновиробникам, і сама стала одним з їх ключових гравців. Досягнення були теж досить неоднозначні, головним чином попитом у глядачів користувались комедійні стрічки. Проте, ситуація в країні вимагала історично-патріотичного екшену, і такий з‘явився у формі фільму режисера Зази Буадзе, однойменної екранізації роману Андрія Кокотюхи - «Червоний», і присвячений початку повстань в «зонах», що були одним з чинників згортання «лагерної» системи-звісно ж, з політичними змінами в самому СРСР.
Отже, за сюжетом в лагерну зону 1947 потрапляє бувалий вояк УПА Данило Червоний, де його вже «чеакають» лагерне керівництво, що міцно тримає зону у зв‘язці з «ворами в законі». Майор Іван Абрамов вирішує взяти курс на фізичне знищення непокірного в‘язня – як «силовий варіант» розглядаючи свого агента-«авторитета» КолюТайгу, а в якості розвідника – льотчика з радянських ВПС Віктора Гурова. Останній закоханий в цивільну дружину начальника табору – Тамілу, а поряд розгортається життя багатьох інших колоритних персонажів, що об‘єднані групами по інтересам – «бандерівцями», «суками», «блатними», тут є власна ієрархія, свій кодекс честі і безчестя, коли все може вирішити нічна вилазка, а поряд – на багато кілометрів – мертва пустка вічної мерзлоти, і ніби всі в «зоні» - бранці, - від «громадянина начальника» до останнього зека.
Отже, розпочнемо з того, що характерно для історично-культурної тенденції в самій України останнього часу, і не тільки. Так, загалом, характери героїв виявляються цілком хрестоматійними і однозначними – або «без страху і докору» в‘язні, - бійці УПА; несвідомі і наївні, як льотчик-«окруженец» Віктор Гуров, що свято вірять у помилку «системи», і яких наставляють на шлях істинний перші; і звісно ж «блатні» - що вирішують свої інтереси через певний компроміс з лагерним керівництвом, в такому собі «збірному» образі майора НКВС Івана Абрамова (Олександр Мавріц). Останній все-таки виглядає дещо непослідовним і взагалі-то у бажанні виглядати «абсолютним розумним деспотом» він робить ряд фатальних помилок – почергово своєю імпульсивністю втрачаючи своїх союзників і агентів. Ба навіть – робить такі заяви, які можливо звучать прийнято з сучасної історичної концепції, проте (повірте) навіть в СРСР були визнані як екстремізм – «Всі хохлы - преступники», або «Украины – нет, есть только СССР». Розглядаючи сюжет загалом – він видається дійсно цільним, і особливо виграшно у вигляді масштабних сцен, як наприклад, етап. Проте загалом стрічка більше тяжіє до глибокої лагерної драми, аніж екшн бойовику, хоча авторам і вдається поступово підвищувати «градус» напруги – від дрібних сутичок до кульмінації – повстання. Операторська робота загалом на прийнятному рівні, їй явно не вистачало більш масштабних декорацій, проте музичний супровід дійсно чудовий
Образи героїв. Власне, центральні тут образ Червоного у виконанні Микола Берези – людини, що як можемо здогадатись, воювала і на польській території, і після – з радянськими військами: що вміє вправно володіти словом (хоча тексти чомусь схожі на тексти сучасних активістів) і автоматом. Він загалом вміло розхитує підвалини «лагерної імперії» Абрамова, по всім напрямам – і – перемагає. Віктор Гуров - Олег Шульга – лише тільки розуміє, що був ошуканий системою. Малюнок гри і головних, і акторів другого плану тяжіє до виточеної, театральної постановки, виконаної майже філігранно, що теж типове для українського кіно – проте для наступного кроку потрібно шукати усі ці дрібниці, що розбивають цю ідеальність.
Як висновок. Не буду робити певного знаменника, проте думаю вже кожен зрозумів, що не зможе дивитись це кіно «безособово» - так або інакше, він буде проектувати власне сприйняття історії, і так само, як полярними є історичні позиції – так само і будуть полярними висновки глядачів. На що можна сподіватись – думаю, що колись ми звикнемо і до «складної» історії, що вдихне нові сили і кров в наше – рідне – українське кіно.
Недзельницький Андрій