Олег Янковський

Олег Іванович Янковський народився 23 лютого 1944 року в Джезказгані Казахської РСР в родині спадкових дворян (батько — з польської шляхти, мати — з російської дворянської сім'ї).

Батько актора, Іван (Ян) Павлович Янковський, був штабс-капітаном. В кінці 1930-х років його з сім'єю вислали до Казахстану. Невдовзі після народження сина Олега — заарештували. Згодом Іван Янковський помирає, і мати Олега, Марина Іванівна Янковська, одна виховує Олега і ще двох його старших братів — Ростислава і Миколу.

Після смерті Сталіна Янковські змогли залишити Середню Азію і переїхати до Саратова. Старший Янковський — Ростислав — у 1957 році перебрався до Мінська, куди через рік забрав і Олега. Ростислав працював актором та грав у місцевому драматичному театрі. Але за першої ж нагоди Олег повернувся до Саратова, закінчив там школу.

Олег хотів стати медиком, але волею обставин вступив до Саратівського театрального училища, яке закінчив у 1965 році. Того ж року він стає актором Саратівського драматичного театру.

Дебютними ролями Янковського в кіно стали роль Генріха Шварцкопфа в картині Володимира Басова "Щит і меч", поставленою по однойменному роману Вадима Кожевникова, і роль червоноармійця Некрасова у фільмі "Служили два товариші" Євгена Карелова. Після виходу фільмів на екран в 1968 році актор відразу став знаменитим.

В 1973 році — на запрошення Марка Захарова — Олег Янковський переходить до московського театру імені Ленінського комсомолу (Ленком).

Починаючи з 1970-х років, Янковський представив ряд цікавих робіт на телебаченні і в кіно. Серед них ролі у фільмах Андрія Тарковського "Дзеркало" і "Ностальгія", Романа Балаяна ("Польоти уві сні і наяву", "Бережи мене, мій талісман", "Обранець"), Михайла Швейцера ("Крейцерова соната"), Еміля Лотяну ("Мій ласкавий і ніжний звір"), а також в поставлених головним режисером "Ленкома" Марком Захаровим теле- і кінофільмах "Звичайне диво", "Той самий Мюнхгаузен", "Будинок, який побудував Свіфт", "Убити дракона". До безумовних успіхів актора критики також відносили його ролі фільмах "Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілей" Ігоря Масленнікова, "Закоханий за власним бажанням" Сергія Мікаеляна, "Царевбивця", "Фатальні яйця" Сергія Ломкина, "Бідний, бідний Павло" Віталія Мельникова, "Коханець" і "Стиляги" Валерія Тодоровського. Всього Янковський знявся в понад ста фільмах. У 2000 році Янковський також дебютував як режисер: разом з оператором Михайлом Аграновичем він представив на суд глядачів фільм "Приходь на мене подивитися".

Олег Янковский є лауреатом премії Ленінського комсомолу (1977), лауреатом Державної премії СРСР (1987), лауреатом Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1989). У 1991 йому було присвоєне звання народного артиста СРСР.

З 1993 року він — Президент Відкритого Російського кінофестивалю в Сочі (МКФ "Кінотавр").

Дружина актора — Людмила Зоріна. Син Олега Янковського — Пилип нині працює як актор та кінорежисер.

Олег Янковский помер вранці 20 травня 2009 року в Москві після тривалої хвороби (рак підшлункової залози, виявлений на пізній стадії).