Тінто Брас

Народився в Мілані 26 березня 1933, закінчив правовий коледж, а потім переїхав до Парижа, де працював в архіві Французької сінематеки (Cinematheque Française), однієї з найпрестижніших і найбільших колекцій у світі. Повернувшись до Італії, він працював асистентом режисера.

Він привернув увагу публіки уже своїм дебютним фільмом "Хто працює, той пропащий" 1963 року. У 1964 році він зняв ще два епізоди, "Пташка" та "Автомобіль" з фільму "Моя Сеньйора". У тому ж році зняв фільм "Літаюча тарілка". Показ фільму "Крик" цензура не допускала до 1974 року. У 1976 році Брасс зняв фільм "Салон Кітті".

Багато фільмів, де режисер пояснює і вивчає тонкощі еротики, досі підписані ім'ям Тінто Брассса. Брасс завжди особисто спостерігав за виробництвом та монтажем всіх своїх фільмів, що показує авторське вираз його художніх фільмів.

У ранній період своєї творчості Брасс пробував себе в різних жанрах: від комедій ("Хто працює, той пропащий", 1963; "Літаюча тарілка", 1964) і кіноновел до фільмів з претензією на інтелектуальність ("Захекавшись", 1967; "Крик", 1969). Брасс поставив вестерн "Янкі" (1966), захоплювався психологічними одкровеннями ("Вибулий", 1970; "Відпустка", 1971), створив кіно-пародію "Мотор!" (1979), але остаточно утвердився в кінематографі еротичних фантазій. Стрічки Брассса ("Салон Кітті", 1976 і "Калігула", 1977 — випущений в 1979) будувалися на основі політичних та історичних реалій. Фільм "Калігула", який спробував вирватися за рамки моральності, за участю зірок світового кіно Пітера О'Тула і Малкольма Макдавелла, був заздалегідь приречений на успіх розкриттям збочення людини владою нетривіальними засобами натуралізму, жорсткості і порнографії. Фільм повною мірою розкриває всю жорсткість і розбещеність вищого римського суспільства.

Починаючи з фільму "Ключ" (1983), Брасс повністю присвячує себе темі вуаєризму в кіно. Його історії плотської любові глядач бачить "зі сторони", немов підглядаючи за утіхами і переживаннями коханців: "Міранда" (1985), "Каприччіо" (1987), "Паприка" (1990) та багато інших. Так, негласним маніфестом Брассса 80-90-х стає фільм "Підглядач" (1994). Фільми Брассса перенасичені то естетикою 1940-х років, то очманілим димом молодіжного бару 1980-х.