Станіслав Ростоцький

Батько, Ростоцький Йосип Болеславович (1890—1965), був лікарем, а мати Ростоцька Лідія Карлівна (1882—1964) — домогосподаркою.

В 1940 році закінчив школу і поступив в Інститут філософії та літератури.

Через хворобу хребта під час призову 1940 року був визнаний нестройовим. Проте в лютому 1942 року його призвали до війська. Спершу він служив в 46-ій запасній стрілецькій бригаді розташованій біля станції Сурок в Марійській АРСР. У вересні 1943 року Станіслав втік на фронт. Воював він простим солдатом у складі 6-ого гвардійського кавалерійського корпусу. Пройшов з боями від Вязьми до Рівного.

11 лютого 1944 року під Дубном Ростоцького було важко поранено. Кілька місяців він провів у шпиталях у Рівному та Москві, переніс кілька операцій. В серпні 1944 року був звільнений з військової служби як інвалід війни другої групи. За час військової служби Станіслав Ростоцький став кавалером ордену Червоної Зірки.

У вересні 1944 року поступив до Інституту кінематографії в майстерню Г. М. Козинцева. Вчився довго — 7 років, оскільки одночасно з навчанням працював в картинах вчителя на кіностудії "Ленфільм". По закінченню навчання Козінцев рекомендував Ростоцького як режисера, який одразу готовий до роботи в художньому кіні. В 1952 році отримав направлення на кіностудію імені Горького де й пропрацював усе життя.

Два фільми Станіслава Ростоцького номінувалися на премію Американської кіноакадемії — "А зорі тут тихі", "Білий Бім Чорне вухо". Три його картини, згідно з опитуваннями журналу "Советский экран", визнавалися найкращими фільмами року — "А зорі тут тихі", "Доживемо до понеділка", "Білий Бім Чорне вухо".

В 1998 році знявся в багатосерійному телефільмі "На ножах" режисера А. Орлова за романом Лєскова, де грав роль генерала Синтяніна.

Станіслав Ростоцький був автором багатьох статей в журналах "Искусство кино", "Советский экран", глав в збірках спогадів про С. Ейнзенштейна, Г. Козінцева, А. Москвіна, Л. Бикова.

Був членом Спілки кінематографістів СРСР та РРФСР, був головою журі у п'яти Московських міжнародних кінофестивалів (у 1975, 1977, 1979, 1981 та 1983 роках).

Дружина: Меньшикова Ніна Євгенівна (1928—2007) — радянська, російська актриса. Народна артистка РРФСР.
Син: Андрій Ростоцький (1957—2002) — радянський і російський актор, кінорежисер, каскадер. Заслужений артист РРФСР (1991).
Онучка — Ольга.