Симона Синьйорі

Симона народилась у родині єврея польського походження Андре Камінкера (1888–1961) та французької католички Жоржетти (в дівоцтві Синьйоре́, 1896-1984). Була старшою з трьох дітей, мала двох братів: Алена та Жана-П'єра.

Батько працював перекладачем на радіо Poste Parisien. У 1934 займався синхронним перекладом промови Гітлера у Нюрнберзі. У 1940 полишив родину та приєднався до руху Вільна Франція (France libre) у Лондоні та став спікером Радіо Браззавіль. Пізніше став головним перекладачем Ради Європи. Брав участь в створенні Міжнародної асоціації синхронних перекладачів і був її президентом.

У зв'язку із розгортанням нацистського руху родина була змушена переїхати до Франції, в передмістя Парижу. Симона отримала сертифікат викладача та, щоб заробити собі на життя, працювала стенографісткою, журналісткою, давала уроки англійської та латини. У 1941 році стала секретаркою Жана Люшера та разом із його донькою Коріною почала грати у кіно.

Обираючи собі сценічне ім'я, вирішила змінити прізвище батька, щоб уникнути прискіпливої уваги з боку нацистського режиму.

Творчість

Протягом німецької окупації Франції, Симона входила до творчої спільноти письменників та акторів, які зустрічались у Café de Flore. Серед них вона знайшла підтримку власного інтересу до акторської роботи та в 1942 почала активно з'являтись на екрані в епізодичних ролях.

1943 рік став визначальним для молодої акторки. Симона зустрілася із режисером Івом Аллегре, який у 1948 році став її чоловіком, а до того дав їй перші головні ролі у власних фільмах, завдяки чому вона досягнула вершин кінематографічної слави. Першим проривом став фільм "Щебінь" (Macadam), за який вона булу удостоєна премії Сюзан-Б'янчетті (фр. prix Suzanne-Bianchetti) в 1947. В першому шлюбі мала дочку Катерину (1946), але це не стало на заваді розлученню у 1948 році, після зустрічі з Івом Монтаном. Вони одружилися в грудні 1951 та залишалися разом до самої її смерті.

4 квітня 1950 року за свою роль у кінострічці Джека Клейтона "Шлях нагору" стала другою після Клодетт Кольбер неамериканкою, яка отримала міжнародну премію "Оскар" як найкраща актриса. Але Кольбер на момент отримання премії вже мала громадянство США, тому Симона Сеньйоре вважається насправді першою француженкою, що отримала цю винагороду. Під час свого перебування в Америці разом з Івом Монтаном зустрічалась із Мерилін Монро та її тогочасним чоловіком письменником Артуром Міллером. Пари затоваришували, і Монро запропонувала Іву Монтану роль у фільмі Джорджа К'юкора "Мільярдер". Симона повернулася до Франції, а на знімальному майданчику в Америці спалахнув кількамісячний роман між її чоловіком та славетною білявкою. Але актор повернувся до своєї дружини після промокампанії фільму. Роки потому, відповідаючи на запитання журналістів стосовно цієї історії, Синьйоре сказала що їй шкода Монро, адже вона не знала, що чоловік насправді її не хотів.

Після повернення до Франції у період між 1965 та 1968 роками знялась у кількох американських фільмах.

У 1976 році вона опублікувала свою автобіографію: "Ностальгія за тим, що було" (La nostalgie n'est plus ce qu'elle était), а в 1985 році роман: "Прощавайте, Володя".

У 1978 році за роль мадам Рози у стрічці "La Vie devant soi" отримала премію "Сезар".

Останні роки

Починаючи з 1981 року, Симоні почала даватися взнаки звичка палити та вживати алкоголь, і акторка перенесла першу операцію на жовчному міхурі. Розпочалися проблеми із зором та прогресуюча сліпота. Вона все менше з'являється на екрані, хоча продовжує працювати.

Симона Сеньйоре померла від раку підшлункової залози 30 вересня 1985 у віці 64 років і похована на кладовищі Пер-Лашез поруч із своїм другим чоловіком, який пережив її на 6 років.

Цікаві факти

Телеведучий Бенжамін Кастальді, син французької письменниці та акторки Катерини Аллегре, є внуком Симони Синьйоре.
Співачка Ніна Симон вибрала собі псевдонім на честь Симони Синьйоре, своєї улюбленої кіноакторки.