Отто Премінґер

Отто Премінґер народився 5 грудня 1905 року у Вижниці у відомій єврейській сім'ї. Його батько, успішний юрист, деякий час був генеральним прокурором Австро-угорської імперії. Як і його батько, Отто разом зі своїм братом Інгвальдом (що також став відомим кінопродюсером) навчався на юриста і в 1926 році отримав ступінь доктора. В цей час він захопився театром і став актором і асистентом режисера Макса Рейнгардта в Театрі у Йозефштадті. У 1931 році він знімає свій перший фільм "Велика любов" (нім. "Die große Liebe").

У жовтні 1935 року, за три роки до аншлюсу Австрії до нацистської Німеччини, Премінґер емігрує до США. В серпні 1943 року Премінґер отримав американське громадянство.

Творча кар'єра

За час своєї творчої кар'єри, що тривала п'ять десятиліть, Премінґер поставив майже 40 художніх фільмів. Першим великим успіхом Премінґера став фільм нуар "Лора" (1944), за яким послідувала серія стильних нуаровых трилерів, таких як "Пропащий ангел" (1945) і "Там, де закінчується тротуар" (1950).

З 1953 року Премінґер став одним з перших незалежних кінопродюсерів і саме з цією стороною діяльності Премінґера пов'язані його популярність і значення для кіно США. Премінґер не боявся давати роботу кінематографістам, занесеним до списків неблагонадійних елементів і постійно кидав виклик голлівудським канонам, поставивши низку фільмів, які істотним чином розширили рамки цензурних обмежень, що існували на той час в голлівудському кіно і відкрито ставили багато заборонених тем. Серед таких фільмів: "Синій місяць" (1953, відкрите обговорення тим позашлюбних зв'язків, невинності та вагітності), "Людина із золотою рукою" (1955, перший голлівудський фільм про наркоманію), "Анатомія вбивства" (1959, зґвалтування), "Рада та згода" (1962, гомосексуальність), "Банні Лейк зникає" (1965, інцест). Також Премінґер добився значного успіху з "чорними" кіномюзиклами "Кармен Джонс" (1954) та "Поргі і Бесс" (фільм, у якому всі ролі грали темношкірі актори, 1959).

У 1960-і роки Премінґер звернувся до епічного жанру, поставивши масштабні історичні полотна "Вихід" (1960), "Кардинал" (1963) і "Небезпечними водами" (1965).

Премінґера було двічі номіновано на Оскар як найкращого режисера за фільми "Лора" і "Кардинал", і один раз — як продюсер за найкращий фільм "Анатомія вбивства".

Премінґер був тричі одружений.