Шеллі Вінтерс

Шеллі Шрифт (англ. Shirley Schrift) народилася 18 серпня 1920 в Сент-Луїсі, штат Міссурі в єврейській родині. Її батько, Джонас Шрифт, був дизайнером чоловічого одягу, а мати, Роза Вінтерс, співачкою. Коли їй було три роки, її сім'я переїхала в Нью-Йорк. Там вона займалася в акторській студії "Hollywood Studio Club", де її сусідкою по кімнаті була Мерилін Монро. Вона також відвідувала Шекспірівські курси Чарльза Лоутона і знамениту Акторську студію.

Кар'єра

Вперше на екранах Шеллі Вінтерс з'явилася в 1943 у фільмі "Яка жінка!". Але першою зоряною роботою стала її роль жертви у фільмі Джорджа К'юкора "Подвійне життя" (1947). Наступні ролі у фільмах "Вінчестер-73" (1950) і "Великий Гетсбі" (1949) додали актрисі популярності, сильно піднявши її в Голлівуді. У 1951 за роль у фільмі "Місце під сонцем" вона була номінована на премію "Оскар", як "Найкраща актриса року". Хоча премію вона і не отримала, Вінтерс привернула увагу багатьох голлівудських режисерів і зайняла міцне місце в американській кіноіндустрії.

У 1950-ті Вінтерс продовжувала активно зніматися. Найбільш значущою в той час стала її роль у фільмі Чарльза Лоутона "Ніч мисливця" (1955), а в 1960 а роль у фільмі "Щоденник Анни Франк" Вінтерс отримала свою першу премію "Оскар", як "Найкраща актриса другого плану". Вона стримала свою обіцянку, дану перед фільмом, і через 16 років після отримання нагороди передала "Оскар" в музей Анни Франк. Крім кіно, вона також брала участь і в театральних постановках, в тому числі і на Бродвеї. У 1966 Вінтерс вдруге стала володаркою "Оскара", за "Найкращу роль другого плану" у фільмі "Клаптик синяви".

Наступними примітними її ролями стали Шарлотта у фільмі Стенлі Кубрика "Лоліта" (1962) і пасажирка Белла Роузен в "Пригода" Посейдона "" (1972), яка принесла номінацію на премію "Оскар". Знаменитою театральною постановкою з її участю в той час стала п'єса Теннессі Вільямса "Ніч Ігуани".

На початку 1970-х актриса знялася в декількох психологічних трилерах, що відносяться до піджанру "геронтологічного трилера" (продовжують атмосферу "Що сталося з Бебі Джейн"), найбільш цікаві її ролі в картинах "Що трапилося з Хелен?" (1971), і "Хто вбив тітку Ру?" (1971), а також в низькобюджетній кримінальній драмі Роджера Кормана "Кривава мама".

Аудиторії 1980-х Вінтерс відома за своїми автобіографіями і телевізійним ролям. Одним з останніх фільмів з її участю став "Портрет леді" в 1996, де вона зіграла дружину персонажа Джона Гілгуда. За багаторічну активну кінокар'єру Шеллі Вінтерс була удостоєна зірки на Голлівудській Алеї слави.

Особисте життя

Шеллі Вінтерс чотири рази була заміжня:

    Капітан Мек Пол Мейер (1943-1948). Мейер хотів собі домашню дружину, але успішна кар'єра актриси і її голлівудський спосіб життя призвели шлюб до розлучення. Але все ж його обручку Вінтерс носила до смерті.
    Вітторіо Гассман (1952-1954). Від цього шлюбу у Вінтерс залишилася одна дитина.
    Ентоні Франчоза (1957—1960).
    Джеррі ДеФорд (14 січня 2006, за годину до її смерті).

Незадовго до смерті актриса вийшла заміж за свого старого приятеля Джеррі ДеФорда, з яким прожила до цього 19 років.

Шеллі Вінтерс померла 14 січня 2006 від паралічу серця в Центрі реабілітації в Беверлі-Хіллз у віці 85 років.