Дата народження:28 березня 1962 овен
Дата смерті:06 березня 2013
Місце народження:Новосибірськ
Діяльність:актор
Досягнення:Заслужений артист Російської Федерації (1999). Лауреат Державної премії Росії (2001) та премії "Ніка", неодноразовий номінант на премію "Золотий орел".
Андрій Панін народився 28 травня 1962 року в Новосибірську. Через два роки сім'я переїхала в Челябінськ. Потім, коли Андрію було шість років — він переїхав до Кемерово, де і прожив шістнадцять років.
У Кемерово закінчив Інститут культури і мало не закінчив харчовий інститут. Деякий час працював в Мінусинському театрі, а потім відправився підкорювати Москву. У 1991 році у він закінчив Школу-студію МХАТ, майстерня О. Калягіна і став актором МХАТ імені А. П. Чехова. Серед його сценічних робіт — "Три сестри", "Скупий лицар", "Одруження", "Смертельний номер", антрепризна постановка "Зима". Зайнятий в спектаклях театру під керівництвом Олега Табакова.
Одну з перших ролей в кіно Андрій Панін зіграв у фільмі "По прямій" (реж. Сергія Чліянца). Популярність актор здобув завдяки картинам "Мама, не горюй" Максима Пежемського, "Мама" Дениса Євстигнєєва.
Андрій Панін народився 28 травня 1962 року в Новосибірську. Через два роки сім'я переїхала в Челябінськ. Потім, коли Андрію було шість років — він переїхав до Кемерово, де і прожив шістнадцять років.
У Кемерово закінчив Інститут культури і мало не закінчив харчовий інститут. Деякий час працював в Мінусинському театрі, а потім відправився підкорювати Москву. У 1991 році у він закінчив Школу-студію МХАТ, майстерня О. Калягіна і став актором МХАТ імені А. П. Чехова. Серед його сценічних робіт — "Три сестри", "Скупий лицар", "Одруження", "Смертельний номер", антрепризна постановка "Зима". Зайнятий в спектаклях театру під керівництвом Олега Табакова.
Одну з перших ролей в кіно Андрій Панін зіграв у фільмі "По прямій" (реж. Сергія Чліянца). Популярність актор здобув завдяки картинам "Мама, не горюй" Максима Пежемського, "Мама" Дениса Євстигнєєва. Безсумнівним творчим досягненням актора є роль кримінального авторитета Льови Шаламова у фільмі режисера Олександра Атанесяна "24 години". Масова популярність прийшла до актора після телесеріалу "Бригада", де він майстерно зіграв роль корумпованого співробітника правоохоронних органів, який пішов у глибокий кримінал початку 1990-х. Популярності Паніна сприяв також успіх телесеріалу "Каменська".
Знявся в українському телесеріалі "День народження Буржуя-2" (2002) та зіграв головну роль в українському фільмі "Ілюзія страху".
У 2005 році був запрошений до журі Вищої ліги КВК.
У 2006 році випустив експериментальну акторську майстерню у Всеросійському державному інституті кінематографії імені С. А. Герасимова.
У 2011 році Панін почав зніматися в ролі доктора Ватсона в новому російському серіалі про Шерлока Холмса. За розповідями режисера, у новій версії розповіді Ватсона виявляться масовими фантазіями.
Помер в 2013 в Москві за не до кінця з'ясованих обставин. Тіло 50-річного актора виявили в його власній квартирі. За даними ЗМІ рідні протягом чотирьох днів не могли додзвонитися до актора, а вранці 7 березня знайомий виявив тіло Паніна з травмою голови.
Особисте життя
Андрій Панін — батько трьох дітей. Від першого шлюбу з економістом Тетяною у нього доросла донька Надія, від нинішнього шлюбу з Наталією Рогожкіною — сини Олександр і Петро.
Андрій Панін народився 28 травня 1962 року в Новосибірську. Через два роки сім'я переїхала в Челябінськ. Потім, коли Андрію було шість років — він переїхав до Кемерово, де і прожив шістнадцять років.
У Кемерово закінчив Інститут культури і мало не закінчив харчовий інститут. Деякий час працював в Мінусинському театрі, а потім відправився підкорювати Москву. У 1991 році у він закінчив Школу-студію МХАТ, майстерня О. Калягіна і став актором МХАТ імені А. П. Чехова. Серед його сценічних робіт — "Три сестри", "Скупий лицар", "Одруження", "Смертельний номер", антрепризна постановка "Зима". Зайнятий в спектаклях театру під керівництвом Олега Табакова.
Одну з перших ролей в кіно Андрій Панін зіграв у фільмі "По прямій" (реж. Сергія Чліянца). Популярність актор здобув завдяки картинам "Мама, не горюй" Максима Пежемського, "Мама" Дениса Євстигнєєва.