Микола Олялін

Український та російський актор, кінорежисер, Народний артист України (1979), лауреат Республіканської премії ім. М. Островського (1973).

Народився 22 травня 1941 року у Опіхаліно Вологодської області, в робітничій родині. Закінчив Ленінградський інститут театру, музики і кінематографії (1963). Працював у Красноярському театрі юного глядача. З 1968 року — актор Київської кіностудії ім. О.П.Довженка.

Знявся у стрічках:

    "Дні льотні" (Болдирєв),
    "Визволення" (Цвєтаєв, "Мосфільм"),
    "Океан" (Платонов),
    "Назад дороги немає" (Топорков),
    "Дума про Британку" (Середенко),
    "Секундомір" (Сергій Лавров),
    "Чудовий хлопець" (Віктор Логінов),
    "Біг" (Крапілін, "Мосфільм"),
    "Іду до тебе" (Сергій Мержинський),
    "Довга дорога в корткий день" (Максим Нерчин),
    "Мир хатам, війна палацам" (Драгомирецький),
    "Відвага" (Клименко),
    "Нічний мотоцикліст" (Павло Старика),
    "Легенда про княгиню Ольгу" (віщий Олег),
    "Золота річка" і "Зникла експедиція" (Силантій),
    "Гнів" (Анрі Барбюс),
    "Джерела" (Максим),
    "Злива" (Серафим),
    "Жарке літо в Кабулі" (Мельников),
    "Пішов четвертий рік війни" (полковник),
    "Дві версії одного зіткнення" (Лосєв),
    "В одне єдине життя" (Роман Зоренко),
    "Биндюжник і король" (П'ятирубель),
    "Князь Юрій Довгорукий" (1998. Приз "Золотий Витязь", 1999) та інших.

Автор сценаріїв і режисер фільмів:

    "Невідстріляна музика" (1989, Вадим),
    "Тепла мозаїка ретро і ледь-ледь" (1990),
    "Воля" (1992).

Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня. Член Національної Спілки кінематографістів України.

У вересні 2008 року Миколі Оляліну розпорядженням Президента України було призначено державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва.

Жив у Києві. В останні роки тяжко хворів, переніс кілька операцій на серці, в тому числі аортокоронарне шунтування. Помер 17 листопада 2009 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі 19 листопада 2009 року.