Олівія де Гевіленд

Олівія Мері де Гевіленд народилася у Токіо 1 липня 1916 року в сім'ї Ліліан Августи Рюз, театральної акторки, відомої під ім'ям Ліліан Фонтейн, і Волтера Августуса де Гевіленда, британського адвоката, що мав практику в Японії. В 1917 році у неї з'явилася молодша сестра Джоан Фонтейн, суперництво з якою після початку їхньої акторської кар'єри зайшло так далеко, що вони припинили не лише бачитися, але й розмовляти одна з одною. Її кузеном по лінії батька був британський авіаконструктор Джеффрі де Гевіленд, винахідник літака De Havilland Mosquito. Після розлучення батьків в 1919 році, Олівія з матір'ю та сестрою оселилися в каліфорнійському місті Саратога.

Свою кар'єру розпочала на початку 1930-х років як театральна акторка, але вже в 1935 році проміняла театр на кіно. Серед її ранніх фільмів такі пригодницькі стрічки, як "Одіссея капітана Блада" (1935), "Атака легкої кавалерії" (1936), "Пригоди Робіна Гуда" (1938). В 1930-ті роки де Гевіленд багато знімалася в парі з Ерролом Флінном. В 1939 році Олівія зіграла роль Мелані Вілкс в легендарному фільмі "Звіяні вітром", за яку була номінована на премію Оскар за найкращу жіночу роль другого плану.

В кінці 1940-х років акторка тричі номінувалася на премію Оскар за найкращу жіночу роль і двічі отримала її: в 1947 році за роль у фільмі "Кожному своє", та в 1950-му році за роль в "Спадкоємиці".

В 1941 році де Гевіленд прийняла американське громадянство. На початку 1940-х років Олівія була незадоволена тими ролями, які їй нав'язувала студія "Warner Bros", через що в неї стався скандал зі студійним керівництвом, що призвело до судового процесу. Який де Гевіленд спільно з Гільдією кіноакторів і виграла, тим самим послабивши вплив студії та домігшись більшої творчої свободи для акторів від диктату продюсерів. Це стало однією з найбільш значущих постанов в історії Голлівуду, а де Гевіленд заслужила велику повагу серед акторів, у тому числі і своєї сестри Джоан Фонтейн, яка пізніше сказала, що "Голлівуд багато чим завдячує Олівії".

Її кар'єра в кіно продовжувалася до кінця 1970-х років, і за цей час вона з'явилася в багатьох відомих фільмах, серед яких "Моя кузина Рейчел" (1952), "Ця леді" (1955), "Світло на площі" (1962), "Леді в клітці" (1964), "Тихше, тихше, мила Шарлотта" (1964), "Аеропорт 77" (1977) і "П'ятий мушкетер" (1979).

Після завершення кінокар'єри де Гевіленд продовжила зніматися на телебаченні. В 1986 році була номінована на "Еммі" і отримала "Золотий глобус" за роль імператриці Марії Федорівни в фільмі "Анастасія: Загадка Анни".

В 2008 р. була нагороджена Національною медаллю США в галузі мистецтв. В 2010 р. актрисі присвоєно звання Кавалера ордена Почесного легіону, а в 2017 р. де Гевіленд отримала титул Дами-командора ордену Британської імперії.

В 2017 р. на екрани вийшов міні-серіал "Ворожнеча", де розповідається про суперництво Бетт Девіс і Джоан Кроуфорд. Роль Олівії виконала Кетрін Зета-Джонс. Олівія де Гевіленд звернулася до суду, стверджуючи, що її зображення без дозволу порушує її право на рекламу як знаменитості і представляє в неправдивому світлі. Та в 2018 р. її позов було відхилено на основі Першої поправки про свободу слова в кінематографі.

Олівія де Гевіленд померла 26 липня 2020 року в себе вдома в Парижі, Франція, у віці 104-х років.

Особисте життя
В 1940-х роках у Олівії де Гевіленд були романи з Джоном Г'юстоном, Джеймсом Стюартом і Говардом Г'юзом.

В 1946 р. вона вийшла заміж за письменника Маркуса Гудріха, у шлюбі з яким перебувала до 1953 р. Їхній син Бенджамін (нар. 1949 р.) став математиком. В 1991 р. він помер після довгої боротьби з лімфогранулематозом.

З 1955-го по 1979 роки де Гевіленд перебувала у шлюбі з французьким журналістом П'єром Галанте. 18 липня 1956 р. в подружжя народилася дочка Жізель. З того часу акторка постійно проживала в Парижі.