Олеся Жураківська

Олеся Жураковська народилася 1 січня 1972 у Києві. З раннього дитинства виявляла схильності до акторського мистецтва, влаштовуючи вдома різноманітні сцени та циркові етюди для батьків. Навчалася у Москві в Російському університеті театрального мистецтва (рос. ГИТИС), однак до цього ніколи не мріяла стати професійною акторкою (вступити до театрального вузу її вмовила подруга). Під час навчання в університеті отримала свій перший сценічний досвід, після закінчення вузу два роки пропрацювала у Московському драматичному театрі ім. Єрмолової. У 2001 повернулася до Києва та після нетривалих пошуків робочого місця у 2002 влаштувалася до Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, у якому грає й нині. Тут вона виконує здебільшого ролі сильних жінок, здатних керувати чоловіками - Годувальниці у виставі "Ромео и Джульетта", Жозефіни у "Корсиканці", Олени Андріївни у спектаклі "26 комнат" тощо. В останній прем'єрі Київського театру драми і комедії - виставі "Не все коту масленица" - Жураковська грає роль Феони, ключниці купця - літнього чоловіка, що вирішив одружитися на молодій жінці.

У 1999 акторка почала зніматися у кіно, де грає здебільшого другорядні ролі, проте режисер Олексій Лісовець запросив її на головну роль у власну кінострічку "Професор в законі" (рос. "Профессор в законе") - комедію з елементами "чорного" гумору. Нині режисер Володимир Савельєв запросив Жураковську на роль Катерини ІІ у фільмі "Лицар Дикого поля" (рос. "Рыцарь Дикого поля"), у якому розповідається про останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського.
Особисте життя

Розлучена, дітей не має. Дуже любить подорожувати - на своє захоплення витрачає більшу частину власних гонорарів.

Цікаві факти

    В дитинстві акторка серйозно займалася гімнастикою. На святах бавилася тим, що співала й танцювала, зображуючи принцесу;
    Перша освіта Жураковської - технолог швейного виробництва, її мати також працювала на швейній фабриці;
    Під час вступу до ДІТМу співала українську народну пісню та загалом підкорила приймальну комісію своєю безпосередністю, внаслідок чого її було зараховано на перший курс;
    Після перегляду вистави "Мелкий бес" вирішила спробувати влаштуватися до Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, завдяки епізодичній ролі у спектаклі "Сильвия" її було зараховано до трупи театру.