Мішель Морган

Народилася 29 лютого 1920 року. Дитинство пройшло в передмісті Парижа, місто Нейі-сюр-Сен. Тут актриса живе і зараз. Батько був перекладачем. Мати повністю себе присвятила дому і п'яти дітям, які виховувалися в суворих католицьких правилах.

В 15 років записалася на драматичні курси акторської майстерності Рене Сімоне. В 17 років отримала першу роль в кіно з легендарним артистом Ремю. Зйомки, хвалебні статті, де її називали "юної Гретою Гарбо" призводять до запрошення в картину "Набережна туманів". Партнером в цій картині буде Жан Габен, з яким Морган пов'язуватимуть деякий час романтичні стосунки.

На гребені успіху "Набережних туманів", за рік до початку війни, Мішель запрошують до Голлівуду. Не бажаючи працювати на фашистів, Морган їде до Америки. Кар'єра там не зовсім вдалася — ролі були другорядні, а то й епізоди. Виходить заміж за американського співака Ульямса Маршала, народжує сина Майка.

Після звільнення Парижа французькі продюсери запропонували знятися в картині "Пасторальна симфонія". Морган повертається в Париж, пізніше розлучається з чоловіком. За картину "Пасторальна симфонія" в 1946 році отримує приз в Каннах. Кар'єра набирає обертів — головні ролі, зіркові партнери.

Другий шлюб теж виявляється невдалим. Третім чоловіком (цивільним) був знаменитий французький режисер Жерар Урі, з яким Морган прожила 46 років.

Морган — одна з небагатьох актрис старшого покоління, до яких проявили інтерес режисери "нової хвилі": "Ландрі" (1962) Клода Шаброля і більш молоді постановники: "Кіт і миша" (1975) Клода Лелуша, "У всіх все гаразд" (1990) Джузеппе Торнаторе.

Була головою журі фестивалю на Каннах, написала автобіографію.

Після недавньої втрати сина в 2005 році (помер від раку легенів в шістдесят років) і чоловіка в 2006 році легендарна кінозірка веде життя самітниці, допускаючи до себе лише родичів. Останній фільм був "Суперниці" (1999), знятий для телебачення. Кіно для Морган в минулому, зараз захоплюється живописом — малює картини. Трапляються виставки.

У Франції Мішель Морган користується загальним визнанням як одна з "grandes-dames" французького кіно.