Колін Фаррелл

Колін Фаррелл народився 31 травня 1976 року в Дубліні, Ірландія. Він був четвертою дитиною (є дві сестри, Клодін, його персональний асистент, і Кетрін, і брат Імон-молодший) в сім'ї професійного футболіста Імон Фаррелла, що грав у клубі Шемрок Роверс і мав власну пакувальну фірму, і його дружини-домогосподарки Ріти. Виховувався як католик.

Коли хлопчикові було 10 років, сім'я переїхала передмістя Дубліна Каслнок. Національна школа Колін відвідував Санкт-Брігідс Каслкнок, після Каслкнок коледж і коледж Gormanston. Проходив прослуховування в групу Boyzone, коли ще був невідомим, але безуспішно.

У юності Фаррелл відрізнявся досить перекірливою вдачею — замість школи тинявся з друзями по місцевих барах, курив марихуану і крав в магазинах. У віці сімнадцяти років його вигнали зі школи за бійку з викладачем, який застав Фаррелла коли той спав на уроці, і замість вибачень, був побитий. Після цього інциденту він на рік поїхав з друзями в Австралію.

Початок кар'єри

Повернувшись до Дубліна, Фаррел за порадою старшого брата Імона почав відвідувати школу акторської майстерності The Gaiety School of Acting, але кинув. У 1996 році відбувся його дебют у кіно в драмі "Зникнення Фінбар", правда його роль була настільки незначна, що не потрапила в титри. Потім, у 1997 році послідувала невелика роль у низькобюджетному фільмі "Сира нафта", а влітку наступного року Фаррелл знявся в мінісеріалі "Білий танець", дія якого розгорталася в Ірландії 30-х років. В основі сюжету покладена історія дівчини, яка завагітніла після короткого роману з актором і заради порятунку репутації вийшла заміж за людину, якого не кохала.

Незабаром Фаррелл, який завжди відчував неприязнь до будь-якого роду навчальних закладів, кинув заняття в школі і якийсь час заробляв на життя, знімаючись в рекламі. Потім, маючи за плечима деякий досвід гри на сцені, взяв участь в постановці невеликого лондонського театру Donmar Warehouse. Роль аутичного підлітка Річарда Беламера була примітна для Фаррелла в основному тим, що завдяки їй він познайомився з Кевіном Спейсі — той звернув увагу на гру молодого актора і порадив продюсерам запросити Фаррелла на одну з другорядних ролей свого майбутнього фільму "Звичайний злочинець".

Тим часом відбулась перша помітна поява Фаррелла на екрані — у 1999 році він взяв участь у режисерському дебюті Тіма Рота, психологічному трилері "Зона воєнних дій" з Тільдою Суінтон і Реєм Уїнстоном в головних ролях. У той же період Фаррелл досить активно знімався на телебаченні, з'явившись в семи епізодах досить популярного в Ірландії телесеріалу "Ballykissangel" про життя молодого священика-англійця в маленькому ірландському селі і в телесеріалах "Чисто англійське вбивство", "Любов у XXI столітті" і "Девід Копперфільд"(правда, при монтажі сцени з його участю в цьому серіалі були вирізані).

Далі у 2000 році, завдяки протекції Кевіна Спейсі, Фаррелл знявся в ролі молодого бандита Алека у кримінальній комедії "Звичайний злочинець" про зухвалого грабіжника Лінча. Незважаючи на сильний акторський склад, картина провалилася в прокаті та отримала дуже негативні відгуки критиків.

Визнання

У 2000 році актор успішно пройшов проби на роль у антивоєнному фільмі Джоела Шумахера "Країна тигрів" про тренувальний табір в Луїзіані, де новобранці проходили військову підготовку перед відбуттям до В'єтнаму. Роль рядового Роланда Бозза, бунтаря й переконаного пацифіста, стала важливим етапом у розвитку кінокар'єри Фаррелла — його гра отримала схвальні відгуки критиків, які пророкували акторові зоряне майбутнє. Крім того, він був удостоєний нагород Товариства кінокритиків Бостона і Товариства кінокритиків Лондона.

Знявшись у 2001 році в прохідному комедійному вестерні "Американські герої", Фаррелл знову з'явився у військовій драмі — картині "Війна Харта" про табір для військовополонених часів Другої світової війни, де в парі з Брюсом Віллісом виконав одну з головних ролей, за що отримав премію Шанхайського кінофестивалю.

Кар'єра Фаррелла швидкими темпами йшла в гору — у 2002 році він знявся ще у двох успішних картинах. Спочатку він виконав роль урядового агента Денні Уітвера у фантастичному трилері Стівена Спілберга "Особлива думка" за мотивами повісті Філіпа Діка. Ця картина стала одним з головних кіноподій року і здобула величезну популярність у глядачів і критиків, зібравши 358 мільйонів доларів у світовому прокаті і удостоївшись значної кількості престижних кінонагород і номінацій. За роль агента Уітвера Фаррелл був номінований на отримання премії "Імперія".

Далі послідувала ще одна робота у Джоела Шумахера в трилері "Телефонна будка", в якому герой Фаррелла Стю Шепард потрапляє під приціл маніяка, що загрожує застрелити Стю зі снайперської гвинтівки, якщо той вийде з телефонної будки.

2003 рік виявився найуспішнішим роком Фаррелла з точки зору затребуваності — він був задіяний відразу в п'яти проектах. Знявшись зі знаменитим Аль Пачіно в досить стандартному шпигунському трилері "Рекрут", Фаррелл взяв участь в екранізації коміксу про сліпого супергероя "Шибайголова" з Беном Аффлеком і Дженніфер Гарнер у головних ролях, де з'явився в ролі негативного героя на прізвисько Мечений. Далі послідувала третя за рахунком робота з Джоелом Шумахером — епізодична безіменна роль в біографічній драмі "Полювання на Вероніку" на основі реальної історії ірландської журналістки Вероніки Герін, вбитої в 1996 році на замовлення мафії.

Четвертим фільмом цього року для Фаррелла став бойовик "SWAT Спецназ міста ангелів" за мотивами однойменного серіалу, де актор з'явився в ролі офіцера поліції Лос-Анджелеса Джима Стріта, що увійшов до складу команди сержанта Харрельсона (героя Семюеля Л. Джексона). Потім актор повернувся на батьківщину і знявся в кримінальній трагікомедії "Розрив", яка була добре прийнята критиками — особливо в Ірландії, отримавши від Ірландської академії кіно і телебачення 4 премії і 7 номінацій (у тому числі номінацію Фаррелла за найкращу чоловічу роль другого плану).

У наступному році Фаррелл знову був номінований на отримання премії IFTA, цього разу за роль Боббі Марлоу в мелодрамі "Будинок на краю світу" за однойменним романом лауреата Пулітцерівської премії Майкла Канінгема, а потім пішла перша головна роль у високобюджетному голлівудському проекті — епічному фільмі Олівера Стоуна "Олександр". Однак незважаючи на іменитого режисера, з розмахом відзняті сцени баталій і зірковий склад — крім Фаррелла у фільмі також взяли участь Анджеліна Джолі, Вел Кілмер, Джаред Лето, Ентоні Хопкінс і інші відомі актори — "Олександр" ледь окупив 155 мільйонів доларів витрат на виробництво, зібравши в США всього 34 мільйони і ще 133 мільйонів у іноземному прокаті. У Греції робилися спроби взагалі заборонити прокат фільму. Попри те, що історики припускають ймовірність бісексуальності великого полководця, група грецьких адвокатів звинуватила Стоуна в спотворенні образу Олександра Македонського, який у фільмі приділяє однакову увагу як жінкам, так і своєму фавориту Гефестіону. Фіналом провалу стало висунення Фаррелла на отримання анти-премії "Золота малина" як гіршого актора року.

У 2005 році актор взяв участь у ще одному історичному фільмі — драмі "Новий Світ" про колонізацію європейцями індіанських територій на початку XVII століття. Ця картина, де Фаррелл знявся в ролі капітана Джона Сміта, вийшла в обмеженому прокаті і теж не здобула особливого успіху. Далі в 2006 році послідували зйомки в мелодрамі "Запитай у пилу", історії кохання красуні-мексиканки Камілли Лопес (її роль виконала Сальма Хайєк) і письменника-італійця Артуро Бандіні. Другою картиною Фаррелла цього року став бойовик Майкла Манна за мотивами однойменного телесеріалу 80-х "Поліція Маямі. Відділ моралі", де актор зіграв детектива Санні Крокета (у серіалі його грав Дон Джонсон).

У 2006 році Фаррелл завершив зйомки у фільмі "Гордість і слава", кримінальній драмі про корупційний скандал в поліції, де крім нього знялися Едвард Нортон і Ноа Еммеріх. Світова прем'єра фільму заявлена на 9 вересня 2008 року через те, що фільм довго не виходив у світ через затримки з пост-продакшн (завершальним етапом виробництва фільму).

Актор знявся у фільмі "Мрія Кассандри" культового режисера Вуді Аллена за участю Евана Макгрегора і Хейлі Етвелл, світова прем'єра якого відбулася 18 червня 2007 року. Фільм — трагічна історія двох братів, що встали на шлях вбивства. 17 січня 2008 відбулася світова прем'єра іншого фільму — артхаусна трагікомедія "Залягти на дно в Брюгге", в якому, крім Фаррелла, блискуче зіграли актори Брендан Глісон і Ральф Файнс.

У червні 2008 року Фаррелл закінчив зніматися в картині "Triage" ("Сортування") (режисер Даніс Танович) про війну в Курдистані (Ірак), де він зіграв роль військового журналіста Марка Уолша, який потрапив під бомбардування і втратив свого близького друга-напарника. Для цієї ролі Фаррелл скинув вагу, причому настільки сильно, що став зовсім не схожий на себе.

У вересні 2008 року Фаррелл закінчив роботу на зйомках кінофільму "Ундіна" ("Ondine") режисера Ніла Джордана; зйомки проходили на південно-західному узбережжі Ірландії, графство Корк. Історія фільму розповідає про ірландського рибака на ім'я Сіракуз, який одного разу виявляє у рибальській сітці дівчину з моря, все розгортається як у легендах про сирен, в кінці фільму казка закінчується і з'ясовується, що дівчина працювала на румунських наркоторговців, але при облаві її скинули в море.

Надалі заплановано, що Фаррелл буде грати в кінофільмі "Брудна музика" (за однойменним романом австралійського письменника Тіма Вінтона). Виробництво фільму заплановано на 2009 рік. Крім того підтверджено присутність актора в драмі Терренса Маліка "Древо життя", де в парі з Фарреллом зіграє Мел Гібсон.