Жан Карме

Жан Карме народився 25 квітня 1920 року в містечку Бургей департаменту Ендр і Луара, на захід від Парижу у скромній сім'ї єзуїтів. Юнаком, кинувши школу, відправився до Парижу де влаштувався статистом спочатку в Театр Шатле а потім до Опери Ґарньє. Надалі його взяли на роботу учнем постановника Марселя Еррана у Театр Матюран (фр. Théâtre des Mathurins). У цей же період він з'явився у невеликих епізодах в кількох фільмах, зокрема в "Дітях раю" (Les enfants du paradis) та в "Демонах світанку" (Les démons de l'aube). Потім Карме поступив до трупи "Branquignols" Робера Дері куди входили також Луї де Фюнес, Жан Лефевр, Мішель Серро, П'єр Торнад та інші. Водночас актор частіше почав зніматися в кіно.

На радіо Карме грав роль Гастона Дюве у виставі "Сім'я Дюратон" (La Famille Duraton), і його голос став у 1950-і роки дуже відомим.

Кар'єра

На початок 1960-х років Жан Карме ввійшов до числа відомих комедійних акторів французького кінематографу. Виконував, преважно, ролі другого плану та був одним з найзатребуваніших французьких акторів 1960-1980-х років. Карме зіграв у фільмах таких відомих режисерів, як Жан Ренуар, Крістіан-Жак, Луїс Бунюель Бертран Бліє та Клод Шаброль. Знімався у кіно- та телефільмах у Франції, Італії, Німеччині, Великобританії, Канаді. Писав сценарії до фільмів.

За свою 50-річну кар'єру Жан Карме знявся у понад 200 фільмах, був двічі нагороджений "Сезаром" за найкращу чоловічу роль другого плану (1983, 1992) та Почесним "Сезаром" (1994), якого вручав йому його друг Жерар Депардьє.

До найвідоміших персонажів Жана Карме належить невдачливий приятель головного героя, Моріс, у дилогії Іва Робера "Високий блондин у чорному черевику" та "Повернення високого блондина", а також роль Планше в екранізації 1961 року знаменитого роману Александра Дюма "Три мушкетери".

Жан Карме грав також ролі, що не входять до галереї створених ним комічних образів. У 1974 році актор зіграв роль месьє Лажуа у гостросоціальній стрічці французького режисера Іва Буассе "Дюмон Лажуа" (в радянський прокат фільм вийшов пад назвою "Це сталося у свято"). Роль рядового, обмеженого, одержимого темними расовими інстинктами, а заразом і похіттю, обивателя — одна з найкращих в акторській біографії Жана Карме.

Помер Жан Карме 20 квітня 1994 року від серцевого нападу, лише через пару місяців після отримання ним Почесного "Сезара".

Жана Карме поховали на Монпарнаському кладовищу у Парижі. У останню путь його проводжали відомі діячі французького кіно та близькі друзі: Мішель Серро, Жерар Депардьє, Мішель Галабрю, Жан Лефевр, Робер Оссейн, Бертран Бліє, Жан-Клод Бріалі, Франсіс Вебер, Ів Робер, Клод Шаброль та багато інших.

У Жана Карме залишилися два сини: Олів'є Карме, паризький адвокат і Жан-Франсуа Карме, автор біографічної книги про батька "Carmet intime". У 1999 році, вже після смерті актора, у видавництві "Plon" вийшла його книга, написана перед смертю, "Je suis le badaud de moi même" ("Роззявив рот на самого себе"). У рідному місті Жана Карме, Бургеї, його ім'ям названо театр та проспект.