Ірен Жакоб

Ірен Марі Жакоб (Irène Marie Jacob) народилася в Парижі, Франція, і була четвертою дитиною в сім'ї. Її батько — фізик, мати — психолог. Коли Ірен було три роки, сім'я переїхала до Женеви, Швейцарія. Ірен вчилася грати на фортепіано і скрипці, відвідувала школу при Женевській консерваторії. У 1984 повернулася в Париж і вступила у Вищу національну школу театрального мистецтва (Ecole nationale superieure des arts et techniques du théâtre (фр.)).

Актриса дебютувала у кіно в 1987 з епізодичною роллю у фільмі Луї Маля "До побачення, діти". Вже це перша поява Жакоб на екрані привернула увагу польського кінорежисера Кшиштофа Кесьлевского. У 1991 році він запросив Жакоб на головну роль у своєму фільмі "Подвійне життя Вероніки", після якого актриса отримала премію Каннського кінофестивалю за кращу жіночу роль. Згодом Ірен Жакоб зіграла з Жан-Луї Трентіньяном в останній частині трилогії Кесьлевского "Три кольори" — картині "Три кольори: Червоний" (1994).

У середині 90-х років Ірен Жакоб знімаласяув різних європейських режисерів — Олівера Паркера ("Отелло"), Надін Трентіньян ("Утікачки"), Мікеланджело Антоніоні ("За хмарами"). Протягом наступних років Жакоб зіграла у кількох американських фільмах, в тому числі з Томмі Лі Джонсом у стрічці "Служителі закону" (1998).

З 2000, паралельно з роботою в кіно, актриса відновила свою театральну кар'єру. Ірен Жакоб повернулася на сцену з головною роллю в спектаклі "Мадам Мельвіль" (Лондон, 2000-2001), де її партнером був Маколей Калкін. Серед її яскравих ролей у театрі — Ніна Зарічна в чеховській "Чайці" (2002) та Жанна Д'арк у драматичній ораторії "Жанна Д'арк на вогнищі" (2003).