Інгмар Бергман

Бергман закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу й історію мистецтв. Професійно працювати у кіно він почав у 1941 році, редагуючи сценарії. Невдовзі написав власний сценарій під назвою Цькування, екранізований 1944 року.

Пізніше Бергман почав знімати власні фільми. Світове визнання здобули його режисерські роботи 1950-х — 1960-х років — "Сунична галявина", "Сьома печатка", "Усмішки літньої ночі", "Мовчання", "Персона".

Режисер активно працював у кіно й далі, причому майже до всіх своїх картин сценарії писав сам. У 1970-ті — 80-ті роки на екрани вийшли "Дотик", "Осіння соната", "З життя маріонеток", "Зміїне яйце", "Фанні й Олександр".

Інгмар Бергман, розпочавши свій шлях як театральний режисер, і надалі не розлучався з театром і ставив п'єси Шекспіра, Ібсена, Чехова, Стріндберга.

Режисер продовжував активно працювати в кіно в наступні десятиліття. У 1970-і — 1980-і роки на екрани вийшли "Шепоти і крики", фільм "Сцени з подружнього життя", що складається із низки окремих серій, "Осіння соната", "З життя маріонеток", грандіозні "Фанні та Олександр" та інші.

Основні теми творчості Інгмара Бергмана — криза релігії, криза традиційної сім'ї, криза особистості; пошуки справжніх відносин між людьми. Роблячи основну ставку на великий план осіб, які передають складну гаму почуттів, Бергман з допомогою своїх акторів висловлює найскладніші переживання екзистенціальної зустрічі людини з правдою про світ всередині і навколо себе.

Його дев'ять дітей також стали в основному діячами культури і мистецтва. Син Даніель Бергман був режисером художнього фільму "Недільні діти". Згідно з оцінками, Бергман залишив спадкоємцям близько 7,1 мільйона доларів США. Бергман був власником акціонерної компанії Cinematography Aktiebolag, пов'язаної з виробництвом кіно. Останні роки кінорежисер проводив на маленькому острові Форе в Балтійському морі, де у нього був власний будинок.

Похований разом з останньою дружиною Інґрід на прилеглому до кірхи цвинтарі на острові Форйо.