Геннадій Юхтін

Народився в сім'ї молодих комуністів, які дали дітям імена, характерні для перших післяреволюційних десятиліть, - Ідея і Геній. У десять років хлопчик осиротів: мати загинула на фронті, а батько - помер від ран.

Юхтін потрапив в спеціальний дитячий будинок для дітей загиблих офіцерів армії і флоту.

Надалі опинився в Поволжі, де вихователька, колишня актриса, залучила своїх вихованців до художньої самодіяльності. Тоді Юхтін серйозно захопився театральним мистецтвом, хоча після школи і збирався поступати у військове училище.

Юхтін з першого разу поступив у ВДІК. Його педагогами були Ольга Пижова і Борис Бібіков. Разом з Юхтіним на одному курсі вчилися Руфіна Ніфонтова, Ізольда Ізвіцька, Тетяна Конюхова, Надія Румянцева, Майя Булгакова. У 1955 році молодий Юхтін з'явився на екрані в "Справі Румянцева" в ролі колишньої дитини з дитбудинку, шофера Євдокимова, що узяв на виховання хлопченя. Після зйомок в картинах "Чужа рідня" і "Весна на Зарічній вулиці" його прийняли в Державний Театр кіноактора.

Творчість

У кінофільмах грав радянських людей - робітників, шоферів, інженерів, військовослужбовок. При цьому ним зіграні і люди зовсім іншого плану - жорстокий і цинічний диверсант у фільмі "Акваланги на дні", анархіст-змовник Пшенніков у фільмі "Про друзів-товаришів", запам'ятовувався і в епізодах - Гнат у фільмі "Невловимі месники".