Жанна Моро

Моро народилась у Парижі в родині Катрін Баклі, танцівниці, що виступала у Фолі-Бержер, та ресторатора Анатоля-Дезіре Моро. Батько був французом, а мати — англійкою, яка у шлюбі змінила протестантство на католицизм. Згадуючи своє дитинство, актриса з особливим теплом говорила про канікули, які родина проводила у селища Мазірі. Ця пора закінчилася із початком війни, родині довелось розділитись, Жанна із матір'ю переїхала до Парижу. Вона рано втратила інтерес до навчання, і у 16 років, подивившись п'єсу Жана Ануйа "Антігона" вирішила стати актрисою. Вона вступила до Паризької консерваторії. В цей час батьки остаточно розійшлися, і мати, разом із молодшою сестрою Жанни Мішель повернулась до Англії.

Кар'єра
Акторка

Театральний дебют Жанни Моро відбувся у 1947 році на Авіньйонському фестивалі а кілька місяців потому була зарахована до трупи Комеді Франсез і стала наймолодшою актрисою за історію театру. Дебютувала у постановці Тургенєвської п'єси "Місяць у селі" і з часом, у свої двадцять, стала однією із ведучих актрис трупи. Попри свій успіх, жорсткі та консервативні рамки театру обтяжували Жанну і починаючи із 1949 року вона починає паралельно зніматись у кіно. Через свою немодельну зовнішність тривали час Моро вважалась режисерами безперспективною і знімалась переважно у малобюджетних трилерах.

Все змінилося у 1957 році із виходом фільмів Луї Маля "Ліфт на ешафот" та "Коханці", причому останній збурив багато суперечок через відверті сцени. Після виходу цих фільмів її почали називати новою Бардо і вона стає однією з найуспішніших актрис шестидесятих. Режисери Нової хвилі відкрили у ній свою героїню — сучасну жінку.

Під час Канського кінофестивалю 1958 року познайомилася із Франсуа Трюффо, який запросив її до участі у кінострічці "Жуль і Джим" (1962), роль в якій вона вважає найвдалішою з свою кар'єру.

Моро працює із найкращими режисерами свого часу — з Мікеланджело Антоніоні над стрічкою "Ніч" (1961), Луїсом Бунюелем над "Щоденниками покоївки" (1964).

З середини 70х років жила у Голлівуді і готувала з письменницею Генріеттою Елінек свою другу режисерську роботу — фільм "Дівчина-підліток"

Співачка, режисер, письменниця

Моро також досить успішна співачка. Вона випустила декілька альбомів, виконує пісні Сержа Резвані, Жоржа Може, Ельзи Тріоле, Марґеріт Дюрас. Одного разу навіть виступала із Френком Сінатрою у Карнегі-холі.

Вона веде ряд телепередач про художнє мистецтво, тварин.

Завжди приділяла багато уваги підтримці молодого покоління у сферах театру та кіно і з 2003 року була членом журі та всіляко підтримувала Міжнародний фестиваль молодих режисерів "Перший план" в Анже.

Паралельно із фестивалем, у 2005 році створила кінематографічну школу, "Ательє Анже" (фр. Les Ateliers d'Angers) для підтримки молодих митців. Щороку туди з'їжджаються учасники з усього світу.

Окрім того, вона виступала режисером, сценаристом та продюсером. Про неї знято фільм 1988 "Calling The Shots" Дженіс Коул та Холлі Дейл.

Двічі очолювала президіум Канського кінофестивалю: у 1975 та 1995. З 1986 по 1992 головувала в Академії Сезар. У 1983 актриса очолила журі 33го Берлінського кінофестивалю.

Особисте життя

Протягом свого життя Жанна Моро тісно дружила з такими видатними письменниками як Жан Кокто, Жан Жене, Марґеріт Дюрас, Генрі Міллер. Її близька подруга Шерон Стоун представила у 1998 трибьют життя Моро перед Академією кінематографічних мистецтв і наук.

Вона була одружена двічі:

    з Жан-Луї Рішаром в 1949–1964 роках, має сина Жерома.
    з Вільямом Фрідкіном в період із 1977 по 1979.

Режисер Тоні Річардсон пішов від своєї дружини, Ванесси Редгрей у 1967, але вони із Жанною так і не одружились. Моро зустрічалась з режисерами Луї Малем та Франсуа Трюффо, дизайнером П'єром Карденом, грецьким актором-плейбоєм Теодором Рубанісом.